ЕПІЛОГ
Через місяць ми зіграли шикарне весілля. Марія Іполітівна була напевно щасливішою за нас.
З роботи я звільнилася. Перед тим, як піти у мене відбулася розмова з Любашею.
- Шкода, що ти йдеш. Але я тобі бажаю, тільки щастя.
- Дякую Люб, воно в мене є. - усміхаючись я відповіла.
- Так, із цим не всім пощастило. Адже знаєш, що Катя з Льошею подали на розлучення через тиждень після весілля.
- Ооо, що так? Пройшло кохання? - байдуже відгукнулася я на новину.
- Ага, але тільки в Льоші. Він як побачив тебе на весіллі, вся така шикарна, та ще й з красунчиком, який тебе цілував, то все весілля і пропив. Катя помітно нервувала. Вона його ледве до таксі довела, щоб поїхати додому. А потім Катя приходила до мене і плакалася, що щоночі Льошка уві сні твоє ім'я вигукує. А потім узагалі заявив, що не любить її. І ось розлучаються тепер.
"Так їм і треба" - подумала я, але вголос сказала:
- На чужому нещасті щастя не збудуєш.
Я посміхнулася і помчалася до свого щастя у вир із головою.
Жили ми у бабусі, щоб їй нудно не було. Мою квартиру ми продали, а Максимову здавали квартирантам.
Незабаром я завагітніла, Максим кружляв мене по дому від радості. У внутрішньому дворі він робив дитячий майданчик.
Через 9 місяців народилася наша Машенька.
З роботи я звільнилася. Перед тим, як піти у мене відбулася розмова з Любашею.
- Шкода, що ти йдеш. Але я тобі бажаю, тільки щастя.
- Дякую Люб, воно в мене є. - усміхаючись я відповіла.
- Так, із цим не всім пощастило. Адже знаєш, що Катя з Льошею подали на розлучення через тиждень після весілля.
- Ооо, що так? Пройшло кохання? - байдуже відгукнулася я на новину.
- Ага, але тільки в Льоші. Він як побачив тебе на весіллі, вся така шикарна, та ще й з красунчиком, який тебе цілував, то все весілля і пропив. Катя помітно нервувала. Вона його ледве до таксі довела, щоб поїхати додому. А потім Катя приходила до мене і плакалася, що щоночі Льошка уві сні твоє ім'я вигукує. А потім узагалі заявив, що не любить її. І ось розлучаються тепер.
"Так їм і треба" - подумала я, але вголос сказала:
- На чужому нещасті щастя не збудуєш.
Я посміхнулася і помчалася до свого щастя у вир із головою.
Жили ми у бабусі, щоб їй нудно не було. Мою квартиру ми продали, а Максимову здавали квартирантам.
Незабаром я завагітніла, Максим кружляв мене по дому від радості. У внутрішньому дворі він робив дитячий майданчик.
Через 9 місяців народилася наша Машенька.
Коментарі