Наступного дня ми з Максом вирішили влаштувати пікнік біля річки за магазином.  Ми посідали на покривало, розклали їжу та напої.  Ми їли, а потім дуріли, лоскотали один одного.  Знесилені, лягли на траву.  Так у тиші пролежали 2-3 хвилини, а потім Макс сказав:
- Як добре і легко, - крадькома, подивившись на мене, додав, - з тобою.
- І мені.- Я посміхнулася.
Максим повернувся на бік, майже нависаючи наді мною, провів пальцем по моїй щоці.
- Ходімо купатися? - запропонував він хрипким голосом.
- Ходімо.
Вода була тепла, як чай.  Не встигла я й метра проплисти, як мене схопили міцні руки за талію і притиснули до гарячого тіла.  Я відкинула голову Максу на плече.  Гарячим подихом Максим прошепотів:
-Ти така гарна.
І ніжно поцілував у мочку вуха, потім шию.  Мене обдало жаром, бажанням.
Я обернулася до нього обличчям, обвила його шию руками і ми зімкнулися в ніжному поцілунку.  Його руки блукали по моїх плечах, спині, стегнах.  Ніжно стискав мої ягодиці.  Макс почав пристрасно мене цілувати, вибагливо.  Я вся горіла від бажання, моє тіло хотіло більшого.
Несподівано з'явився Міша.  Ми злякано відсторонилися.
- Здоров вам, вибачте, що завадив, але там бабусі твоїй, Максе, не добре.
Ми, як ошпарені, вистрибнули з води і побігли до Марії Іполитівної.
- Бабуся, як ти? - стривожено запитав Макс.
- Жити буду синок.  Тиск підстрибнув, Настюша укол зробила, вже краще.
Настюша, виявляється їхня місцева медсестра.
- Може швидку викликати? - Я запитала.
- Ні в якому разі.  Я себе вже краще почуваю.
Поки Макс побіг назад до річки, щоб забрати там за собою, я сиділа біля бабусі.  Вона заходячи в сон, пробурмотіла:
- Гарна пара.  Я рада.
І вона заснула.
У вечері Марія Іполітівна виглядала, як огірочок і готувала вечерю.
Після вечері ми з Максом вийшли надвір, він мав поїхати.
- На добраніч, моя мавка.  На тижні постараюся приїжджати.
- Я вже вдруге від тебе чую це слово, чому "мавка"?
- Бо знайшов тебе вздовж дороги, біля лісу.
Макс ніжно мене поцілував та поїхав.
Він приїжджав щовечора і ми всі дружно вечеряли, а потім знову їхав.  Мені страшенно не вистачало його.  У п'ятницю ввечері Макс не приїхав, написавши смс, що багато роботи і він затримується.  Я почала хвилюватись.  Вже накрутила себе, що він із нареченою помирився.  Вночі не могла заснути, всякі підступні думки в голову лізли.  Нарешті настав ранок.  Я швиденько спустилася вниз.
- Доброго ранку, Олечко.
- Доброго, а Макс ще не приїхав? - схвильовано я запитала.
Позаду мене пролунали кроки:
- Доброго ранку, Олечко, - грайливо він сказав, - я вночі приїхав.
І на душі так тепло стало.  Подумки себе насварила за дурні думки.
- Збирайся, ми їдемо на озеро з ночівлею.  Бабуль, ти не проти, що ми тебе залишимо?
- Їдьте, відпочивайте, ви молоді, вам треба. - відповіла бабуся і мені підморгнула.
- А що брати із собою?
- Одягни щось легке, про решту подбаю я.
І я побігла нагору перевдягатися.
- Я готова.
Ми поцілували Марію Іполитівну та поїхали.  Зупинились біля якогось будинку.
- Чому ми зупинилися?
- Треба забрати з собою закохану парочку.
– А хто з нами їде взагалі?
- Ось зараз підійдуть Гриша та Ксюша, вони в цивільному шлюбі живуть, а Міша під'їде з Ваською і казав, що дівчинку собі якусь візьме, щоб не нудьгувати.
- Ага, а Васька, значить нудьгуватиме? - єхидно запитала я.
- А Ваські ніколи не нудно.
Зрештою прийшла любовна парочка.  Макс представив нас і ми поїхали.

МАКС
Коли ми приїхали, Міша вже був на місці.  Я був у шоці яку він дівчину з собою взяв-Валентина.  Подруга Марини.  Навіщо він її привіз?  Вона відразу побігла вітати мене обіймати, але я перехопив її руки, опустив і представив Олю:
- Знайомтеся.  Це Оля-моя дівчина, а це наші друзі - Вася та Валентина.  - хмикнув я.
Яка Валя мені подруга?  На Мішу я був злий.  Помітив, як невдоволено Валя сверлила Олю поглядом і зрозумів, що від Олі я ні на крок.
Ми розставили намети, розвели вогонь, випили вина.  Потім посмажили м'ясо і дружно сиділи навколо багаття.

ОЛЯ
Мені ця Валентина одразу не сподобалася.  Добре, що Макс увесь час був біля мене.  Але мені треба було відлучитися.  Коли я вийшла із-за кущів, то напоролася на цю Валю.
- Хочеш відкрию секрет? - в'їдливо прошипіла вона.
- Не цікаво.  - Мені хотілося швидше піти.
– Це я здала Марину.  Але не для тебе  старалася.  Будь добра, піди з дороги.
- Ааа, то тобі в кущі треба, так проходь.  - відповіла я із сарказмом.
- Ти чудово розумієш про що я. - Валентина явно була в люті.
- Оля!  Ти де!? - покликав Макс.
- Я вночі до тебе прийду, тоді й поговоримо.  - прошипіла Валя.
- Вже йду! - відповіла Максу і продовжила Валі, - Я думаю нам не потрібна третя зайва.
Валя округлила очі, розуміючи, що отримала поразку.
Вечір продовжився без пригод.  Ніч також.  Між нами з Максом нічого не було, ми солодко спали обійнявшись.
На другий день, зібравшись, ми відвезли Гришу та Ксюшу додому.  Коли ми залишилися в машині одні я сказала:
- Макс, мені вчора Валентина сказала, що це вона про Марину тобі росказала.  Це правда?
- Ну, як тобі сказати, я про це тільки зараз дізнався.  Мені писали із невідомого номера, а фото секретарка дала.  Тільки не збагну навіщо Валя це зробила.  Вони ж подруги з Мариною.
- Тому що око на тебе поклала.
- З чого ти взяла? - здивувався Макс.
- Вона сама мені сказала.
- Дурна, хоч дякую їй, що розплющила мені очі. - погладжуючи мою руку, сказав Макс.
Залишок дня ми провели перед телевізором, закутавшись у плед, із печивом та чаєм.

МАКС
Оля, заснула у мене на плечі.  Я обережно переклав її в ліжко.  Поцілувавши в щоку, поїхав додому.  У голові крутилася інформація про Валентину.  Я б і не здогадався б сам.  Завтра знову рутинні дні на роботі.  Ні, я люблю і дорожу своєю роботою, але за Олечкою сумуватиму.  Я почав замислюватися, а може вона та сама.