Все сталося так
Все сталося так, як мало бути, Це було швидко, шалено, несподівано, що навколо все загуло, Все сталося так, що ніколи того не забути, Все було так, як ніколи більше до цього не було, Один мій крок змінив назавжди хід подій, А твої прегарні очі та ніжно-солодкий голос назавжди в моїй душі, Ми зустрічаємось лише в снах і у вирі наших мрій, Сидимо, як два чокнутих поети і пишемо одне одному вірші, Все сталося так, як того захотіла володарка-доля, Вона об'єднала наші душі та думки, Все було так, коли відійшла від наших сердець чужа неволя, Хоч ти й не повіриш, але це все бачать зірки, Наші роздори страшні, повні болю і крові, Болять серця і душа, що єдина на двох, Тобі не сняться сни кольорові, А я ридаю, ніби за нас обох, Та ми все одно повернемося, але з добром, Стільки років ми йшли одне до одного недаремно, Щоб мріяти про щось неземне разом, Бо до цього на наших шляхах було темно, Все сталося так, бо інших варіантів не може бути і немає, Відродилося те, що було так давно забуте, Хай роздори і злість у вогні палає, Все сталося так, було так, тому хай і далі так буде. * Чудовій людині
2021-01-16 22:42:12
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@ Akeldama 🙃🙃🙃
Відповісти
2021-01-17 07:14:23
1
Kruhitka Dobro
😍😍😍👍незрівнянно!
Відповісти
2021-01-17 07:25:33
1
Lelyana_ art
Відповісти
2021-01-17 07:26:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11463
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2010