Вільна
Знову в ту саму річку я зайшла і ледь не потонула, Так страшно думати, що було б далі, Аби моє сьоме відчуття заснуло, Чого мене навчили, мої моменти невдалі? Знову повіяло холодним вітром серед осінньої ночі, Цей холод пронизує всю мою тінь, І наповнює болем очі, Поки мої мрії линуть в далечінь, Так само смішно і безглуздо, гасне навколо мене день, Місяць на зорях майбутнє віщує, А птахи не співають пісень, Ніхто рятувати мене не буде, бо ніхто не чує, Але я нічого не боюсь, бо я вільна, Мої квіти нікому не спалити, а камінь надії не зламати, Моє друге ім'я - воїн, настільки я сильна, Коли я піднімусь з ріки глибин, то ніхто мене не зможе упізнати, Я вільна і ніхто мене не спиняє, Я буду падати і підніматися, а потім за себе воювати, Моїх ворогів доля покарає, Я буду йти далі, хай весь світ палає, Я вільна і завжди буду такою, Це мій подарунок долі, який я оберігаю, В мене багато сил, бо я зігріта рікою, І хто і що не говорив би, але я все подолаю.
2020-09-20 18:28:36
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Чудовий вірш
Відповісти
2020-09-20 18:31:42
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Щиро дякую 😊
Відповісти
2020-09-20 18:33:08
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5052
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12840