Я знаю, що мені пощастило
Я знаю, що мені неймовірно пощастило, Бо доля в моїй душі страшний шторм припинила, Я довго про спокій молила чисте небо, А тепер я чую цей перлинний голос та більшого мені не треба, Я не думала, що в мене є ще якийсь шанс, Відчути те, що у цей захоплюючий момент зупинився час, Та зустрілися через сорок тисяч років і наповнилися душі цілющою водою, Виблискувати разом своєю неземною чистотою, Можливо, це історія листів, що пахли зов'ялими трояндами колись, Та зараз кінець її лине у незвідану вись, А я відкрила ворота до королівства свого вперше за стільки років, Бо, щоб зустрітися одне з одним, ми пройшли трильйони кроків. * Тобі
2021-01-11 22:37:43
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
Відповісти
2021-01-11 22:39:40
1
Akeldama
То мабуть і пощастило, як так кажете.)))
Відповісти
2021-01-12 01:04:02
1
Lelyana_ art
@ Akeldama 😊😉
Відповісти
2021-01-12 07:34:54
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3727
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13404