Ні, я не така, якою здаюся
Lelyana_ art
Ні, я не така, якою здаюся, Я глибше, ніж море, ніж океани, Ніколи більше в минуле не повернуся, Те, що було, те більше не з нами, В мені грає надія, яка окриляє, Я дихаю сонцем і хочу літати, Нічого у світі моїх мрій не спиняє, Але важко мені все зло пробачати, Я вільна і сильна, йду далі і не боюся жити, Я буду підійматись та падати, така моя доля, І точно знаю, що мрію любити, Молюся і вірю, що на все Божа воля, У душі моїй ніжність, любов і тепло, Мені так хочеться з кимось це розділити, Та не гляну на те, що вже було, Колись прийде весна і розцвітуть в душі моїй квіти, Ні, я не така, якою здаюся, Я маю в серці те, що не вмирає, Мені вдалося забути і я не боюся, І той вогонь в моєму серці і душі ніколи не згасає.
2020-06-27 21:12:53
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Гарно😉
Відповісти
2020-07-02 19:38:51
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую😊
Відповісти
2020-07-02 20:02:58
1
Інші вірші поета
Я знаю, що мені пощастило Жива Хто я? Я знаю, що ми зустрінемось...
Інші поети
J 131
@Ju131
White_Fox_
@White_Fox_
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2656
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1458