Ні, я не така, якою здаюся
Ні, я не така, якою здаюся, Я глибше, ніж море, ніж океани, Ніколи більше в минуле не повернуся, Те, що було, те більше не з нами, В мені грає надія, яка окриляє, Я дихаю сонцем і хочу літати, Нічого у світі моїх мрій не спиняє, Але важко мені все зло пробачати, Я вільна і сильна, йду далі і не боюся жити, Я буду підійматись та падати, така моя доля, І точно знаю, що мрію любити, Молюся і вірю, що на все Божа воля, У душі моїй ніжність, любов і тепло, Мені так хочеться з кимось це розділити, Та не гляну на те, що вже було, Колись прийде весна і розцвітуть в душі моїй квіти, Ні, я не така, якою здаюся, Я маю в серці те, що не вмирає, Мені вдалося забути і я не боюся, І той вогонь в моєму серці і душі ніколи не згасає.
2020-06-27 21:12:53
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Гарно😉
Відповісти
2020-07-02 19:38:51
2
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro Дякую😊
Відповісти
2020-07-02 20:02:58
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12121
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4515