Повернуся
Коли підступає ворог, знищує все твоє мирне життя, Виходу немає, Лише воювати, бо вже нема вороття, Навкруги все палає, Чужинці забрали моє серце і душу, Розбили мою сім'ю, Захистити собою я мушу, Бо їм не зламати мрію мою, Буду пам'ятати про свою надію, Світле майбутнє здається далеко зіркою на небосхилі, Піду воювати, бо маю я мрію, Діти за вас мої милі, Боляче мені далеко від дому, На холодному фронті стою, Завдали цьому миру роздолу, Як кров ллється так і свою проллю, В очах у людей страх сильніший щодня, Я дивлюся смерті в очі, Як же там родина моя? Які гіркі вони сльози дівочі, Ранені і вбиті вже не страшні мені, Візок запряжу і поїду туди, І сниться мені мир у ясному сні, Ніби крапля цілющої води, Я пообіцяв, що повернуся, Не гасне моя тінь, Голубом з миром я увірвуся, Хоч не передати весь жах та біль, Ніби безкінечна ця війна, Але я чую,що скоро кінець, Надія...надія ще жива, Ніби втіхи острівець, На ранок чується перемога, так саме вона, Недаремна була мрія моя, Це була остання у вогні весна, Ніби живої ріки течія, Не шумлять більше гармати, Припинилися людські страждання Дочекалася сина мати, Це перше мирне світання, Але скільки горя і сліз віддали ми, Розруха залишилася нам, До самої дійшли мілини, Але не дарма я серце віддав, Іду я додому і радіє земля, Світить сонечко та ясне, Збулася мрія моя, Все мене до родини зове, На порозі я став не повірили мені, Що дійшов до самого краю, Радію, що прийшов з далені, І щастя я більшого, ніж мир вже не знаю. * Присвячую подвигу прадідуся
2020-06-29 21:08:47
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4151