/замість трьох крапок/
хтось іронічний поцілив завзято з неба
прямо під ребра та гучно промовив: "плі!"
ні, річ не в тому, що я відчуваю тепер до тебе,
радше у тому, як я почуваюся взагалі.
хочу схопити за бороду бога, чорта
та відрубати "навіщо", "чому" і "де"
і сподівання, невже зрозумієш, що ти
кожною миттю мені прикрашаєш день.
наче цей світ був замурзаним, монохромним
(чи окуляри рожеві такі брудні).
я протираю їх краплею пива й рому,
так, зловживаю ним часто. а чом би й ні?
ніби загублена в хижому вирі міста
(ну, саме того, в якому мене нема),
просто рахую самотності дні в намисто,
шию обмотую ними на кшталт ярма.
ні! не прошу ні уваги, ні перспективи,
щирості тільки й розмов на хвилини дві:
світ, що довкола, сприймаю неначе диво
з того моменту, як ти в моїй голові.
з тої хвилини, як кляті перестороги
геть позабула, й стрибнула в омани вир.
самоомани. дивися, упруся рогом.
буду мовчати. та тиші моїй не вір.
2021-05-12 11:40:26
12
6