як гаряче
як гаряче у грудях, як пече розлуки розпач. та усе ж, чудово, що я боготворив твоє плече лиш на папері посереднім словом. що невимовний блиск сумних очей я розіп'яв на нескінченні фрази. отрутою із тропів біль тече, перетворивши відчай на відразу. листи ховав у стіл, неначе склеп, епітетами сипав без контексту. у топі епідемій та халеп в кохання - перше місце. так протестно знебарвлений у кризі власних назв, розтану мовчки вірою відлиги. воїстину, блаженний той із нас, хто з почуттів не створює релігій.
2021-03-24 11:38:40
14
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
Марі Жаго
@Last_samurai йди глянь сторі в інсту
Відповісти
2021-03-24 17:57:16
1
Марі Жаго
Схоже?😅
Відповісти
2021-03-24 17:57:25
1
Вікторія Прохоренко
@Марі Жаго буду рада якщо завітаєте на сторінку, може щось вам зайде, з написаного мною
Відповісти
2021-03-24 17:57:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1328
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1323