неважливе/кс3
скільки вже сплю, а мій інтерес не вистиг: у кожному маренні бачу нове лице. що означає відстань? (може, між нами дорівнює десь нулю). скільки обертів навколо твого зап'ястя маю зробити червоною ниткою? скільки ще слів розіпя'сти? настільки швидко, щоб мене вистачило на це? є красномовні вічі? то ж не мовчи приречено. так, розкажи про усі неважливі речі. думай двічі, перш ніж питати про те, що немов відомо. тіло в душі судомах: воскресну від денного сну на уламках минулих. нумо, всі наші патерни (крізь терни) зростають із хаосу. паростки пустять коріння в наступну обсесію витворів. вигадай, вигадай, вигадай казку, в якій ми нарешті зустрінемось поглядом, а не малюнками на полиці. ти розкажи про диявола, що в дрібницях. я постараюсь почути зі сну, і в темряву плутану не провалитись. ти розкажи про своє неважливе, з огляду на те, що важли́віше справді нічого і не існує.
2021-06-27 18:32:15
14
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Last_samurai
@Лео Лея і дякую!
Відповісти
2021-06-27 18:39:07
1
Лео Лея
@Last_samurai Як я тебе розумію😑
Відповісти
2021-06-27 19:30:17
Подобається
Самоскид!
Відповісти
2021-07-01 08:11:14
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1872
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1328