Сни не існують окремо від тебе
Гадаю, що сни мої точно існують окремо від мене:
Пригнічений сніг на повіки сідає туманом,
Тепліше обіймів твій голос (неначе омана
Огорне за плечі), смарагдом яскраво-зеленим
Засяють за хмарами вій ясні очі.
Крізь клопіт буденний, крізь біль і прокляття негоди,
Крізь хибні шляхи і стежки, що ведуть у недолю,
Крізь ями доріг недолугих у нас на Подолі
І нерозуміння. (Воно перетвориться згодом
В звичайне життя). Та хіба цього хочу?
Приходиш до мене світанням бажань відчайдушних
(А деякі кажуть, що криза середнього віку).
Коли остогиднули зміни, так хочеш навіки
Застигнути з кимось у часі. Споріднені душі?
Пусти за водою барвистий віночок
І дай собі волю, не бійся світити зорею,
Не кидай на вітер нічого (і напризволяще
Облишити серце не смій). Знаєш, я ще
На нашу фок-мачту зумію поставити реї.
І попливемо у нейтральні Морфея
Прозорії води. Звертайся до мене як завше:
Без імені, просто на "ти". Як в безодню на себе
Дивися на наше суцільне і спільне: на небо,
Щоб вранці піти у реальність чужу. Не сказавши,
Що ти моя кара, сновида і фея.
Шкода, наші сни зазвичай швидко плинуть.
Та знаю, що ти не існуєш від мене окремо,
Бо в'яже думки мої погляд як ремінь,
Бо завжди у серці твій образ нетлінний:
Такий ясноокий і ясновельможний.
Ти - мій оберіг від нещирого ока,
Подій хуртовин та похмурої днини,
Ти - сонце для мене (не наполовину),
Єдина причина наступного кроку.
Без снів із тобою прожити не зможу.
Пригнічений сніг на повіки сідає туманом,
Тепліше обіймів твій голос (неначе омана
Огорне за плечі), смарагдом яскраво-зеленим
Засяють за хмарами вій ясні очі.
Крізь клопіт буденний, крізь біль і прокляття негоди,
Крізь хибні шляхи і стежки, що ведуть у недолю,
Крізь ями доріг недолугих у нас на Подолі
І нерозуміння. (Воно перетвориться згодом
В звичайне життя). Та хіба цього хочу?
Приходиш до мене світанням бажань відчайдушних
(А деякі кажуть, що криза середнього віку).
Коли остогиднули зміни, так хочеш навіки
Застигнути з кимось у часі. Споріднені душі?
Пусти за водою барвистий віночок
І дай собі волю, не бійся світити зорею,
Не кидай на вітер нічого (і напризволяще
Облишити серце не смій). Знаєш, я ще
На нашу фок-мачту зумію поставити реї.
І попливемо у нейтральні Морфея
Прозорії води. Звертайся до мене як завше:
Без імені, просто на "ти". Як в безодню на себе
Дивися на наше суцільне і спільне: на небо,
Щоб вранці піти у реальність чужу. Не сказавши,
Що ти моя кара, сновида і фея.
Шкода, наші сни зазвичай швидко плинуть.
Та знаю, що ти не існуєш від мене окремо,
Бо в'яже думки мої погляд як ремінь,
Бо завжди у серці твій образ нетлінний:
Такий ясноокий і ясновельможний.
Ти - мій оберіг від нещирого ока,
Подій хуртовин та похмурої днини,
Ти - сонце для мене (не наполовину),
Єдина причина наступного кроку.
Без снів із тобою прожити не зможу.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Сни не існують окремо від тебе
Так казково звучить цей вірш. Сни іноді рятують нас від нас самих. А іноді нас потрібно рятувати від снів. Але найчастіше ми можемо в снах знайти те, що шукали крізь товщу усіх світів.
Відповісти
2022-10-17 20:56:50
Подобається
Сни не існують окремо від тебе
Чудовий вірш🔥🤌
Відповісти
2023-06-11 08:04:04
Подобається