Йшли дні, а за ними тижні. Тижні змінювалися місяцями. Вже і літо минало.
Костя уже виходив за межі хати. Годував овець, допомагав їх стригти і прясти шерсть. Збирав курячі яйця по насідках. Огородину полов. Читав по вечорам книги і підкреслював багато цікавих подій.
Іноді ловив на собі погляд, та, як обертався, бачив Василя зайнятого своїми справами. Бувало, чоловік уходив на довго – слідкував за порядком у інших лісах та селах. Спали вона так само на одному ліжку. І Костя декілька разів, крізь сон, відчував як його обіймає рука Василя. А може йому то снилося.
А ще, як Костя вночі без ковдри залишався, то відчував що його укривають.
І ще Костя закохувався. В аромат дерева від Василя, в його темні очі. В його магію і його розум. Тепер він з нетерпінням чекав по вечорам повернеться господаря хатини. Ловив кожне його слово. Не забував розповідати чоловіку щось цікаве, щоб сподобатися йому. Ділився висновками з прочитаного. І насолоджувався часом, проведеним разом. Тепер кожний затриманий погляд, кожний нанавмисний дотик – усе було зовсім інше, не просто збуджуюче, а п’янке, тягуче. І невпевненість у собі у Кості теж росла.
Вони збирали разом урожай, готуючись до наступної зими і юнак задивився на Василя, не помітивши під ногами нічого, а потім як наступив на граблі, що аж у голові загуло. Василь одразу підійшов, обійняв ніжно так і тепло. Сказав, щоб Костя більше гав не рахував. Костя себе таким йолопом відчув. Хоча вони разом посміялися потім, коли боліти перестало. Костя все думав, ну чому він такий, чому у нього так завжди – то з рук усе валиться, то не щастить, то граблі під ногами, то кохання підставляє його.
За літо Василь встиг зробити для Кості теплий одяг на зиму, і взуття. І коли нова зима настала, Костя вже вільно гуляв по подвір’ю і мав трохи енергії пройти за межі огородженого низьким плетеним парканом дому. Тепер хлопець не пручався і тікати сенсу не бачив.
Костя знав уже давно, ще під час розказу Василя здогадався, що він помер, і що тепер він дух, в який Василь влив свою життєву силу. І йти далі, ніж чоловік показав, той не міг. Щось в його дусі лишалося не відновленим. Це хвилювало Василя. Та як допомогти чоловік не знав. Мабудь це єдине, чого чоловік не знав.
Василь йому потім, пізніше, у одну з літніх ночей розповів, що коли літав лісом, то почув крик і гамір якийсь. Людський. Зазвичай у справи людей не вмішувався. Та і мало їх було в цій частині густого і зарослого лісу. Та так і хотіли ті хлопці. Щоб не було свідків. Довго вони знущалися над Костею, і нажаль, чоловік не встиг вчасно врятувати хлопця. Поки він боровся з ґвалтівниками, клювавши і дряпаючи їх, щоб відігнати, хлопець почав помирати, тоді Василь собою обернувся, почав рятувати хлопця.
В його знівечиному тілі лишалося малесенька, остання, іскорка життя. Він обережно узяв її, надійно заховав під рунами незнищення, щоб донести до дому.
А тоді нагнав хлопців. Покарати хотів, як карали ґвалтівників у його часи – насмерть. Та зрозумів, що зараз інші часи. І він інший. Тоді наслав на них хвороби і прокльон. Вперше на таке пішов, боявся стати після використання темної енергії темним духом. Та не став.
Можливо через дбайливий догляд за духом хлопця, який, доречі, відновлювався не місяць, а цілих три роки. Дві зими тоді пройшли. А коли настала третя і випав третій сніг, вже тоді дух почав трохи оживати.
Зламаній душі знадобилося багато часу, щоб повірити, що вона не байдужа комусь і довіритися йому. Тепер Костя всеціло довіряв. Нажаль він не міг повідомити про себе батькам. Для них він помер і його тіло вже поховали. Він трохи радів, що в нього були брат і сестра, і батьки залишилися не одинокі. Та Кості було дуже шкода їх.
Василь обіцяв навчити його приходити в сон. Так він би міг сказати, що його душа у спокої і щоб вони жили далі, не вбивалися горем. Та до цього ще треба було наситити дух, який чомусь так довго не міг повністю укріпитися. Наче десь у ньому була щілина, яка і випускала життєву енергію. Та Василь не міг її знайти, тому і зцілити те, чого не бачив, не міг.
Скоро вже зима була у розпалі. Костя згадав про зимові свята і що сумує за ними. Василь розповів, які свята були в його часи і що Різдво звичайно далеке від його віри, як і інші зимові свята.
Костя розповів, що любив різдвяну вечерю та сімейний затишок – уся родина збиралася поряд, дарували подарунки і ділилися щасливим настрієм. І Василь вирішив, що варто влаштувати таку вечерю, з подарунками, бо вже якийсь час хотів дещо хлопцеві подарувати, та раніше це не робив, бо подарунок був дійсно особливим і мав велике значення для Василя, тому і вимагав особливого дня. Та головна ціль подарунку це можливість допомогти, хочаб спробувати допомогти «зашити» рану духа. Якщо вони дійсно не помиляються і така рана є. В будь якому випадку подарувати цю річ – хороша ідея і можливість показати свою прихильність до Кості.
Костя цілий ранок сидів в бочці з теплою водою та різними пахнощами. Причипурювався. Вдягнув чисту сорочку з гарною вишивкою, а, у вже відрощене волосся, вплів трохи полині. Сказав, що подобається цей запах.
Вони накрили скромний стіл. Трохи печеної картоплі з рибою, яку упіймав Василь. Каша. Солодкі пиріжки. Василь дістав яблучне вино. Пив він рідко, тільки на свята і особливі дні. Костя поставив на стіл дідуха, якого сам зробив з колосків. Василь сказав, що знає таку прикрасу столу, бо і його предки використовували дідуха, як ідола, предка-покровителя, зачинателя роду; а також як символ урожаю і добробуту.
Костя попросив Василя знову призвати світлячків і вони обсіли стіну, як гірлянда. Було тепло і затишно. Костя вже хотів назвати це домом. Та де там. Він тимчасовий гість і рано чи пізно Василь попросить його покинути будинок. Піти на свої хліба. Хоча їсти і пити йому в цілому не треба було. Та і зовсім не їсти сумно і з’являється фантомний голод. Така вона свідомість, хоче задовольняти звичні потреби.
Вони відкрили домашнє вино і розлили по чаркам.
Костя:
- Вип’ємо за господаря і його добробут,–випили. Трохи закусили. Трохи поговорили.
Василь:
- Вип’ємо за гостя і його благополуччя! – випили, трохи поїли, поговорили.
- Третю за кохання п’ють,? – сказав чоловік наче і утверджено, а наче і запитуючи. Костя трохи почервонів, спитав,– А за чиє кохання пити будемо? – Василь обдумав і сказав:
- За саму його суть вип’ємо. Кохати солодко і п’янко – свято для душі і я хочу, щоб той, хто зневірився у стосунках чи у коханні, знову повірив у це світле, трохи магічне диво. Хай його душа наповниться любов’ю і зацвіте, як яблуні, з яких зробив я це вино, – Василь підняв чарку. Звичайно він говорив про Костю в першу чергу, бо ж його власна душа уже давно цвіла найряснішим цвітом до юнака.
- Тоді я вип’ю і за тих, хто кохання ще не пізнав, та за тих, хто вже у ньому відродився. Хай той, хто ще не кохав у Новому році зустріне це почуття і буде щасливий в ньому! – Костя бажав це Василю. Егоїстично бажати, щоб тебе покохав той, кого кохаєш ти. І Костя розумів чомусь, що в нього майже немає шансів, і не вірив у себе, але трохи вина розігріло його самоповагу і він вирішив, що у такий вечір, і після цього тосту треба зізнатися у своїх почуттях і хай буде що буде. Він прийме відмову і піде, якщо попросять. Та йому дуже хотілося залишитися.
Василь, випивши третю склянку, обдумував свої почуття. Чи варто їх озвучувати і чи потрібні вони Кості? Костя сам говорив, що більше не хоче ввязуватися у стосунки з кимось і це зрозуміло з його минулого досвіду. Але так хочеться показати йому що таке справжнє кохання. Справжня турбота і вірність коханій людині. Хотілося показати, що є хороші люди і що Василь не такий, як його минулий досвід, і що Василь ніколи в житті не завдасть Кості шкоди. Чоловік знав, що він буде відданим до останнього подиху духу. І хай би Костя йому відмовив, та Василь би не перестав його вже кохати. Тихим, ніжним коханням. Хай буде як буде і Василь готовий до відмови, та він все ж має сказати хлопцю і хочаб спробувати показати свою щирість у намірах.
Костя:
- Я хочу тобі дещо сказати.
Василь одночасно:
- Я маю тобі щось сказати.
- …
- То хто перший?
- Я маю сказати дуже важливу для мене річ,– промовив Василь.
- У мене теж дуже важливі слова, якщо зараз не скажу, потім вже не наважусь .–Василь думав, що так мабудь краще. Хай перший скаже Костя, щоб він там не хотів сказати. А відштовхуючись від його слів Василь зрозуміє, чи буде дійсно доречно навішувати на хлопця свої, можливо взагалі не доречні, почуття.
- Слухаю тебе, Костя.
- Я знаю, що мені немає на що розраховувати, і що для тебе це може бути відразливо, і іноді я сам собі бридким здаюся. Знехтуваний і використаний..
- Костя, я не розумію, про що ти, та повір, ти в жодному випадку мені не відразливий. Я не хочу, щоб ти так говорив чи навідь думав про себе. Добре? Ти чудова людина, запам’ятай.
- Василь, через твоє добре ставлення до мене і через твою турботу, і взагалі, через усього тебе, я відчуваю до тебе сильне почуття. Потяг і бажання бути поряд. Я відчуваю кохання. До тебе. Це все, що я хотів сказати і ти не маєш нічого відповідати, навідь забудь, просто я мав сказати і…– потік думок, викликаний схвильованістю, так би і продовжувався, якби до Василя ще довше доходило сказане. Костя. Його. Кохає. І він сам це сказав! І ретельно вибудована стіна самим Василем до Кості посипалася. Він здався таким рідним і таким своїм. І Василь більше не хотів бути далеко від хлопця, їх відділяв стіл, а це довжелезна відстань. Тому чоловік піднявся зі свого місця, сів поряд з Костею, обійнявши його. Відчув запах полині у його волоссі. Погладив долонею його. Ніжно і акуратно – тепер він міг, без страху бути не доречним, доторкатися – провів по щоці хлопця, та була гарячою і рум’яною.
- Я теж кохаю тебе. Давно кохаю. – Прийшов час Кості перетравлювати почуте. Василь не жартує з нього? Ні, він би так не вчинив. Тоді невже це правда?
- Поцілуєш мене? – Вирішив упевнитися хлопець. А заодно отримати свій повноцінний перший поцілунок від коханого. Василь нічого не відповів. Тільки уважно глянув у очі Кості, побачив у них бажання.
Тильною стороною долоні провів по щоці, пальцями ледь торкнувся вуст. Накрив їх своїми вустами. Спочатку поцілував верхню губу. Потім нижню. Язиком проштовхнувся до рота, відчув відповідь від Кості. Смак яблуневого вина. Солодко.
Їх язики і губи спліталися, а поцілунок ставав усе глибшим. Неочікувано для Василя Костя вправно забрався на його коліна, поставивши свої по обидві сторони від ніг чоловіка. Такої близькості він ще не відчував. Тримав свої руки на його спині. Костя ж свої руки швидко запустив під сорочку чоловіка, не розриваючи поцілунок, почав вивчати кожну частину його шиї, грудей, живота та спини.
Кості ставало мало цього і він хотів більшого. Тому швидко зняв сорочку з чоловіка і так само зняв свою. Його тіло сумувало за людським теплом і чужими доторками. Хотілося більшого. Василь теж не уступав хлопцеві з різницею тільки в тому, що його напір був менший і доторкався ніжніше. А потім Костя перервав поцілунок і почав спускатися по щиї, цілуючи так, що залишалися бордові плями на білій шкірі чоловіка. Збудження накривало Василя хвилями і він розумів, що тримати себе у руках поряд з Таким Костею йому важко. Ще він розумів до чого веде Костя. Чого той хотів зараз, коли поцілунки були біля грудей і Костя почав цілувати і брати губами один сосок, іноді прикусуючи, а другий пестив пальцями. Василь відчував напругу в його і своїх штанях. Але чи варто одразу?
- Костя.
- Мм?
- Постій, зупинися. Ти дуже мене збуджуєш і я хочу тебе. Сильно. Навідь не уявляєш, як сильно хочу, але ти впевнений, що варто нам це робити зараз? — хлопець таки відірвався від дій, які, здавалося, йому приносили набагато більше задоволення, ніж самому чоловіку.
- А чому ні? Я вже дорослий, якщо ти не помітив і маю свої потреби. Я теж тебе хочу і що нас зупиняє? Ми знаємо один одного вже не перший місяць. Виявляється, що кохаємо один одного, ти ж сам сказав, що кохаєш.
- І це правда. Кохаю
- І ти сам сказав, що хочеш мене, тоді що?
- Нічого, – посмішка, – але не на лаві ж біля столу?
Насправді дещо турбувало Василя і трохи зупиняло в діях. Він боявся завдати болю. І ще його хвилював той випадок, коли Костя, напившись свого «чаю», і ледь не здерши штани з чоловіка, закричав і відключився. Саме це його і зупиняло. Та Костя був серйозний в своїх намірах. І вже б не пішов назад. І можливо все буде добре? Чоловік все зробить, щоб хлопцю було приємно з ним.
Костя був не в міру наполегливий. Швидко взяв ініціативу в свої руки, сівши зверху, в позі наїздника над чоловіком. Рухав стегнами і, навідь через штани, відчувалося збудження і краплини задоволення від рухів та тертя. Тепер і Василь не залишався у стороні від процесу. Пестив чутливі соски хлопця, від чого той жмурився, а дихання його стало важчим і глибшим. А тоді Василь розв’язав мотузок на поясі штанів Кості і відтягнув його, трохи опускаючи. Збуджений член через приливаючу кров трохи піднімався, прагнучи уваги. Так само, як і у чоловіка. Та в першу чергу він думав про партнера. Перейняв ініціативу, зняв його з себе, поклавши на спину і трохи розвівши ноги хлопця. Акуратно взяв губами голівку. Практики такої він не мав, тому намагався робити те, що було б приємно цому самому. Та старався брати не глибоко, поки, щоб не викликати природний рефлекс, який був не доречний зараз.
Судячи з дихання і звуків задоволення Кості подобалося, хоча чоловік розумів, що практики мало не буває і своє вміння він ще відточить до ідеального, а поки буде робити те, що вважає приємним. Він трохи прискорив рухи і додав до губ язик, щоб підсилити відчуття, однією рукаю повернувся до соска і вже з більшою інтенсивністю його пестив.
- Я хочу відчути тебе всередині, увійди в мене. Я більше не можу, – Кості було гаряче. Внизу живота запліталося задоволення, наче мотузки в вузли, хотілося відчути ще більше. Дії Василя були приємні на початку, але ще не вмілі рухи сильно дразнили і не давали відчути повну насолоду. Партнер був уважний до нього, просто не вистачало досвіду, а просити інтенсивніше робити мінет Костя засоромився. Потім він побороть це в собі.
- Треба тебе підготувати. Ти не проти використати один крем? Він нам допоможе, – Василь не хотів відриватися від свого партнера, та довелося встати і трохи пошукати ту баночку, – Костя, погладь себе, – коли повернувся, попросив чоловік. Він став на коліна напроти розведений ніг хлопця і відкрив кришку крему. Набрав на середній і вказівний пальці трохи, почав акуратно розробляти вузький отвір, – візьми свій член у руку і проведи пальцями по голівці. Тепер опусти руку в низ і підійми в гору. Я хочу бачити, як ти себе задовольняєш, – Костя слухняно виконував прохання, це відволікало від не надто приємних відчуттів нижче. Чоловік вже почав вводити один палець, набравши нову порцію крему. Приємні відчуття від самовдоволення перемішувалися з трохи іншими, тиснувшими внизу. Костя довіряв Василю. Василь все зробить правильно. Потім він відчув другий палець. Вони акуратно його розтягували і готували до нових відчуттів.
- Давай спробуємо,– чоловік нарешті зняв штани і дав більше простору вже дуже збудженому члену, – Поглядь його трохи, – Василю подобалося давати вказівки, а Кості подобалося слухняно їх виконувати.
Член чоловіка виявився більшим, ніж хлопця і дуже твердим. Коли Костя рухав рукою по члену Василя, той відкинув голову назад і застогнав, хоча Костя був упевнений, що нічого занадто ефектного він не зробив. Просто акуратно дрочив. І відчував пальці всередині, уявляв, що в нього увійде Василь і мурашки пробігли по шкіри. Його це збуджувало, та десь далеко, в підсвідомості, підкрадалося щось схоже на туман і накривало свідомість. Костя боровся з собою, не хотів зупинятися.
- Я хочу, щоб ти взяв мене ззаду. Я ляжу на живіт, так буде зручніше, – а ще так краще було тримати голову у свідомості. Головне не відключатися. Що з ним відбувається? І чому в такий момент?
Василь допоміг перевернутися хлопцеві та змазав свій член кремом, також змазав кремом пальці і ще раз ввів їх, щоб всередині змастити стінки тугих м’язів і не завдати сильної шкоди. Почав голівкою водити по проміжності та біля входу, Костя застогнав.
- Костя, поглядь собі груди, а вільною рукою опустися до свого члену і зроби так, щоб тобі було добре, – Костя безумовно все виконав і, коли Василь відчув розслаблення в м’язах, почав акуратно вводити член. Було дуже вузько. І гаряче. Він рухав стегнами так, щоб трохи просунути член, а потім акуратно трохи відводився назад і так багато разів. Виявилося, що це не так легко. Коли вже повністю був всередині, то нахилився до вуха Кості і подув, легенько відтягнув зубами мочку вуха.
- Що ти відчуваєш?– спитав чоловік.
Хлопець був роздратований і підвищивши тон попросив вже почати рухатися. Він був роздратований не через не надто приємні відчуття зараз. Але його свідомість усковзала і здавалося, що буде тільки гірше, що дарма він на це пішов. Почало ставати погано. Тільки б не відключитися. Хвиля паніки почала його накривати, все тіло почало труситися. Він думав, що зараз помре. Хоча він уже був таким і чого б боятися? Боявся підвести того, кого сам щойно зваблював, того, хто щойно зізнався йому в почуттях. Боявся втратити і це. Усе змішалося. Задоволення замінила біль. Ну чому все саме так?
Чоловік почав рухатися і робив це під таким кутом, щоб віднайти точку задоволення для свого партнера. Та він не міг розслабитися і відчував – щось не так.
- Костя, скажи, все добре?
А замість відповіді почув всхлип. Костя плакав. Що? Костя плакав? Василь одразу вийшов і натягнув штани. Підняв Костю і пригорнув до себе.
- Коли ми це робили, я згадав, як помер. І згадав, як заснув тоді, коли тебе зваблював під дією чаю. Я тоді сильно хотів відчути тебе, уявив, як це, і раптом всередині наче щось гостре розірвало мене, і я втратив свідомість. І зараз, коли я знову захотів тебе, і вже був готовий все зробити по справжньому, знову відчув, що втрачаю свідомість, і ту біль знову відчув. Думав, що знову помру. Я знаю, що помер і знаю, чому. Після усього, що тоді вони зробили, вони курили, а я лежав і хтось з них розбив допиту скляну пляшку пива. Сказали, що після сексу треба квіти дівчатам дарувати і що мені теж подарують. Розу. Тоді я відчув найгіршу біль в житті і через це і помер,– У Василя від злості скрипіли зуби. Цього він не знав. Він знайшов тіло хлопця з сильними ранами і ушкодженнями, але навідь не подувам, що саме їх змусило з’явитися. А дійсно поряд лежала розбита пляшка. І як він раніше не здогадався.
- Вони теж. В страшних муках старих хвороб. Повір, мучалися вони довго.
- Звідки ти знаєш?
- Приклав до цього зусилля ще тоді. Наздогнав, прокляв.
- То ти і проклинати вмієш? А дітей у печах не печеш, як Баба яга. Ось і хату в лісі маєш підозрілу ха-ха
- Ти близький до істини.
- ..?
- Ну що ти знаєш про неї?
- В хаті на курячих ногах живе, дітей їсть, нога кістяна. Та вона ще може допомогти путнику якимось даром. Чаклює і є символом переходу з одного світу в інший.
- Дітей їсть, але путникам допомагає даром і зцілювати вміє? Якась дивна істота виходить. Дітей запікається в печі, але допомагає заблукавшим знайти дорогу?
- Так в казках написано
- Вони трохи помиляються. Дійсно той дух, який використовує темні прокльони і надсилає хвороби на людей, може стати злим демоном і насправді починає пожирати дітей, напитуватися їхньою життєвою енергією, щоб самому не померти. Виглядає як страшна старезна баба. Наче не жива вже. Та вже багато хто висовували здогадки, що якщо є баба яга, то має бути і чоловіча версія, про яку втрачено відомості. Та що, якщо я скажу, що так і є? Є чоловіча версія, яка є провідником загублених душ мертвих і може дати у дар щось, щоб ті знайшли потрібну дорогу. Дітей не їсть, бо не потребує такого сильного енергетичного заряду. Бо бере його з природи. Та якщо така істота почне свої сили використовувати у темному напрямку і замість зцілення та мольфарства почне чаклунством і прокльонами займатися, то перевтілиться в демона – стане саме такою напів мертвою ягою. А ноги в неї звичайні. То ступу колись люди називали ногою. І в казках якраз вона в ступі літає. У ступі з кісток. Тому так і називають. Так от, можеш вважати мене загубленою чоловічою версією. Хоча мольфарів багато, не всі можуть бути провідниками духів на той світ. Тому я, можна вважати, прототип не тільки міфів слов’ян, а ще і прототип дитячих казок.
- Тоді в мене був секс зі справді казковим персонажем хе-хе. Але чому ти не перетворився на злий дух після використання темної сили?
- Через тебе. Думаю, тому що я зробив це за-для справедливості. А не через владу і могутність. Я покарав винних, як і мало бути. Смертю. Вони завдали тобі мук і я їм завдав. Рівновага відновилася. І мене не поглинув хаос.
Василь спеціально почав говорити на віддалену тему, щоб відволікти хлопця. Та той повернувся до теми:
- Вибач мені, я зіпсував наш перший секс.
- Ти що, не вибачайся за це більше. Якщо треба, то я обійдуся без цього. Головне, щоб ти просто був поряд і іноді цілував мене.
- Я не обійдуся. Я хочу кохатися з тобою, хочу тебе і хочу, щоб тобі було зі мною добре. Але я не знаю, як вирішити мою проблему, — Василь задумався. Що він міг зробити, щоб допомогти у такій ситуації? Він знайшов лише одну ідею,
- Я можу стерти тобі пам’ять про ті події. Ти більше не згадаєш той жах, хочеш?
- А якщо забуду, а тіло все рівно буде реагувати так? І тим паче якщо я тебе забуду?
- Якщо забудеш мене, я все рівно буду поряд. І вже не відступлю, закохаю тебе в себе знову.
- От тільки я не хочу і секунди з тобою забувати. Ні, треба зуміти якось жити, пам’ятаючи, але ідучи далі.
- Тоді я просто буду поряд, домовилися?
Василь обійняв і пригорнув до себе Костю, спокійно заснув, знаючи, що кохана людина поряд, а інше не важливо. І Костя теж заснув, знаючи, що він не самотній.
На ранок вони разом приготували сніданок. Пішли гуляти до лісу. Поцілунки давали Кості для цього сил. Вони бачили зайців і косуль. Кидалися сніжними кульками. І Костя попав Василю в ніс, той зробив вигляд, що йому неймовірно боляче і коли Костя підійшов перевірити, то чоловік завалив його у сніг і залоскотав. І ще вони цілувалися, довго і повільно, лежачи на снігу. Просто цілувалися і відчували неймовірну близькість один до одного.
Ввечері Костя сам наполіг на близькості. Він хотів зробити добре Василю і попросив того не відмовляти. Попросив дати йому можливість вивчити тіло чоловіка. Довго та ніжно пестив його і цілував, а тоді зробив мінет. І, судячи з реакції Василя і його стону, у Кості все вийшло пречудово і він зрозумів, що хоче задовольняти чоловіка і далі. Це заводило хлопця, і не викликало зайвих асоціацій та спогадів. А потім він дозволяв Василю дивитися, як сам себе задовольняє і при цьому просив чоловіка казати, коли пришвидшитися, а коли сповільнитися.
***
В один із затишних вечорів, після теплого чаю і гарячого орального сексу Костя читав книгу, розслаблено лежачі на ліжку. Василь не на довго відійшов щось знайти. Костя був весь в книзі, коли відчув, що чоловік сів поряд і поклав руку йому на коліно.
- Ти хочеш ще? Я дочитаю і зроблю тобі так, як ти скажеш.
- Ні, тобто потім, пізніше, – чоловік ще не звик, що веде таке активне сексуальне життя з ненаситним частковим вампіром. Але йому точно все подобалося і все влаштовувало, у них чудово виходило разом. Та він прийшов поговорити не про секс. В руках тримав маленький завернутий клуночок, — я хотів подарувати тобі це ще на різдвяну вечерю, та тепер думаю, що зараз найбільш підходяща мить.
Він відкрив клуночок і дістав два срібних товстих браслета. Обидва були розписані рунами. Та ще залишалося місце для доповнення. Руни на браслетах були різні і не схожі між собою. Костя уважно їх роздивлявся.
- Ці браслети були створені моїми першими пращурами і передавалися з покоління в покоління по чоловічій лінії. Батько і мати додавали на браслет сина в його день повноліття дві найбільш характерні йому символи, а на браслет його майбутнього партнера руна додавалася у день весілля і означала характер дружини і благословляла на вступ до родини, і внесення нового в рід. Ще це сильні обереги і в них багато моєї родової сили. Один я подарую тобі від щирого сердця. Він допоможе тобі і буде підтримувати, якщо мене не буде поряд. Це не забовязує тебе ні до чого, та якщо колись захочеш, то я на твоєму браслеті напишу характерну тобі руну і ти станеш одним з нашого роду.
- Я стану твоєю сім’єю?
- Так. А ти цього хочеш?
- Так, – Костя не мав наміру думати довго
- А чи хочеш ти?
- Звичайно так.
- Тоді внеси ту руну, – Василь одягнув браслет на свою праву руку і на ліву руку Кості, взяв її в свою, а вільною в повітрі намалював ᚢ – Уруз, руну сили, наполегливості, витривалості і зростаючу силу мужності. Переніс і вигравіював на браслеті – та засяяла і сяйво перетікало в браслет Василя, переплелося з його рунами в знаці сонцевороту.
- Рід благословив і прийняв тебе.
- А міг не прийняти?
- Так, у мене б були до тебе питання у такому випадку. Та не думай про це.
- То тепер ми?
- Разом.
Далі буде.