Порушивши нічну тишу густого лісу, з гілки, широким розмахом крила, злетів великий брунатний пугач, збивши її сніг. Сніг падав просто на обличчя стоявшому під деревом Кості. Та попри нічний холод на душі був спокій.

Все життя Костя провів у місті. Як і всі, пішов до садочку, потім – у школу. В сьомому класі йому сподобався старшокласник. Але тоді він свої почуття не розумів. Коли виріс і вступив до хорошого університету, то проводив час за читанням книжок і ретельним вивченням історії – свого основного предмету. Хотів стати викладачем. Цікавився археологією і у вільний час проглядав тематичні документальні програми про розкопки. Інститут, до якого вступив, був у іншому, не далекому, десь три години їзди, місті. Тому жив у звичайному гуртожитку. Завжди тихий, спокійний. Можливо навіть непримітний. Любив носити светри. Любив трав’яні чаї. І свою маленьку власну бібліотеку. А ще любив сусіда, з яким ділив кімнату в гуртожитку. Тихою, непримітною любов’ю. Вже три роки любив і мовчав. Не був упевнений, що варто серйозно сприймати свої почуття. Можливо не був до кінця упевнений в сусіді. Його звали Максим. Блондин, з рівними рисами обличчя і блакитними очима. Наче з обкладинки журналу. Здається, він декілька разів підробляв моделлю. Але це не робило з нього гея або бі. І Костя жив у сумнівах. Тим паче Максим мав дівчину на першому курсі – колишню однокласницю. Двох дівчат на другому курсі. До першої сесії. А потім дівчат ставало більше, а тривалість стосунків коротшала. Костя думав, і це була ще одна невпевнена, притягнута за вуха думка, можливо з дівчатами у Максима не складається, бо його приваблюють не тільки дівчата, можливо Костя теж має якесь значення для сусіда. Максим був любязним, трохи простим і іноді занадто відвертим, коли вони перекидувалися трьома фразами за тиждень. Сором’язливий і звиклий проводити час на одинці з собою Костя вважав такі діалоги справжніми бесідами. Так хлопець і жив. Не очікуючи багато від життя. Помірно його проживаючи. Мріяв побувати на розкопках. Мріяв піти у похід для вивчення чогось нового на практиці, та якось не складалося. Тому його дивував сон, у якому той ліс і те місце були такими справжніми, такими реальними. Перехоплювало подих від однієї думки про його знаходження там. Там було щось важливе. І сон, трохи змінюючись, повторювався декілька разів. А Костя, прокидавшись, все більше відчував наснагу. Дивна картинка і таке далеке місце викликали такі близькі йому емоції, що випустити це з уваги хлопець не міг і прийняв це як знак. Можливо, пугач - це не озвучені почуття, які вже нарешті озвучити варто. Варто зкинути всі передрозсуди, як птах зкидує сніг. І варто всі ті фантазії, які він лілєяв глибоко в собі, перетворити в життя. Бо Костя честно хотів нарешті мати стосунки, турботу і взаємне кохання. Прийняття себе не тільки собою, але і іншими. Тими, хто потрібен його душі.

Якось Максим запросив Костю піти в бар. За його словами хлопець вже затух сидіти за книжками і пора пізнавати доросле життя з усіма його привілегіями. Костя сприйняв це як натяк на побачення. Але трохи соромився у присутності нової гучної компанії і відчував ніяковість. Все вирішив алкоголь. Одна склянка розігріваючого напою, яку запропонував Макс, потім інша. Стало так тепло і так легко. Костя пішов танцювати з дівчиною. Взагалі-то вона сама його запросила і Костя не був проти. Це було весело і так добре. Тоді дівчина стала підходити ближче і поцілувала його. Костя завмер. Це мало відбутися з іншою людиною. Він уявляв все інакше. Зірвався з місця і підійшов до танцюючого Максима. Попросив відійти з ним на хвилину, бо мав сказати йому щось дуже вожливе. 

Оп’янілий язик заплутався і говорити було трохи складно. Вони вийшли на перекур. Костя не палив, але разом з Максимом був не проти подихати тютюновим димом, змішаним з його одеколоном і вологим повітрям. Це їх поєднувало. Дихання одним повітрям. 

Закашлявшись від диму, Костя став казати, що щойно поцілувався з дівчиною. Максим бува зрадів, бо це він підіслав до товариша ту панночку. Але Костя сказав, що це було зайве і цілувати він хотів не ту дівчину, а Максима. З першого дня, як він побачив свого сусіда, він йому сподобався. З першого року сувмісного проживання він мріяв про поцілунок і що просто зараз теж мріє розділити приємну мить з хлопцем. А тоді він, зовсім сміливий від алкоголю, потягнувся до губ Максима. Але Максим тільки засміявся і сказав, що більше пити йому не варто.

Перший час після того вечора ні Максим, ні Костя не згадували ті події і вели себе як завжди. Але з часом Костя почав ловити на собі погляди Максима, коли читав книгу. Відчував, що за його жестами і діями слідкує пара блакитних очей. Зацікавлених очей. От тільки та цікавість була пробуджена не симпатією.

 Максим щось хотів знайти для себе, щось підкреслити. Щось, чого не помічав раніше. А чи правда його сусід гей? Чи правду він тоді казав, чи це було п’яним приходом? Ці питання хвилювали Максима як ніщо ніколи. Бо Максим був гомофобом до мозку кісток. Він почав сторонитися сусіда, але не випускав з погляду. Вивчав. Як звір вивчає жертву.

 У Максима була своя компанія, з якою той часто зависав. І якось, у самий звичайний вечір, після кількох тижнів мовчазних спостерігань, першим заговорив. У Кості, який весь цей час жив, як на іголочках, у середині усе перевернулося. Костя навмисно не розпитував про той вечір і про ставлення до себе. Хлопець думав, що якщо є хоч мала іскорка, то Максим відгукнеться на його почуття, скаже «так» або «ні», але відгукнеться. Мовчанка і спільний ігнор один одного починали вимотувати Костю. А тепер Максим заговорив і все в середині тривожно заворушилося. Наче нарешті лиходій отримує вирок суду, на який чекав роками у в’язниці. Але Максим не зачепив тему того вечора, а запросив Костю в ліс. На пиво і шашлик. У колі його близьких друзяк. Провести осінь по-хлопчачому, так би мовити. І Костя звичайно погодився.

Зі слів Макса мали бути тільки його найближчі товариші. «Всі свої, не парся. Пиво з нас».

Компанія дійсно була не великою. Помістилися в однім авто. Костя одягнув улюблений светр, сіре пальто і шарф, бо було прохолодно. Чогось більше підходящого для лісу він не мав. Був трохи збентежений, бо вперше за двадцять років нарешті прогуляється в лісі, та ще і з симпатичним йому хлопцем, який сам того запросив на прогулянку, тим паче з найближчими друзями, яких у авто, на якому вони їхали до лісу, нараховувалося дійсно не багато. Чотири людини. Він, Макс, Степан і Вова – так їх представив Макс. Костя уже зустрічав їх раніше. Декілька разів у своїй кімнаті. Вони пили пиво разом з Максимом та грали в покер.

  Хлопці уважно оглянули його з голови до ніг і від цього погляду стало не по собі, але Костя заспокоїв себе тим, що не звик до чужих, малознайомих людей. 

Вони їхали довго, вже давно заїхали у ліс, але все не зупиняли авто. Костя почав питати сидівшого поряд Максима, який на відміну від самого Кості, як і інші хлопці, був одягнений просто – у спортивний одяг, який, у випадку чого, і викинути не шкода. Спитав, чи купили хлопці м’ясо і чи довго ще їхати до потрібного місця. Уже темніло і було якось не по собі. Чи то від холоду в не прогрітій машині, чи то від занадто гучного басу. Макс відповів, щоб Костя дарма не хвилювався, м’ясо у них дійсно є. Водій тільки засміявся на це, глянувши у салонне дзеркало заднього виду просто на Костю.

Нарешті, (можливо вони їхали цілу годину лісом) вони дісталися до поляни. Вже було зовсім темно, коли вийшли з авто. Костя тільки хотів роздивитися місцевість і пройтися, але не встиг зробити пару кроків, як щось його силою штовхнуло і він впав лицем у землю. Айкнув і хотів піднятися, але чиясь нога на спині не дала цього зробити, міцно надавлюючи. Почувся сміх. Тут Максим присів біля обличчя Кості навпочіпки і заговорив:

- Думаєш, я забув те, що ти мені сказав? Я реально спочатку думав, що то просто п’яна маячня, але почав до тебе придивлятися за порадою Вовки. І дійсно підор підором. Завжди такий причесаний, тими своїми тонкими пальцями з манікюром так обережно перегортаєш ті свої книжки – дівочі манери. Поправляєш волосся, як дівка і дивишся на мене, як дівки, коли хочуть, щоб я їх трахнув. То що, хочеш, щоб я тебе трахнув, виродку? Мрієш про це? – Костя намагався встати, але ногою його міцно притисли до землі і сильно надавлювали, до болю у спині.

- Максим, відпусти мене! Що ти хочеш? Будь ласка. Я ж нічого поганого тобі не зробив. Ти мені дійсно подобаєшся, – після цих слів тиск ноги на спині збільшився, а Максим тільки плюнув і, піднявши за чуба голову Кості, добряче вдарив по носу – потекла кров.

- Ма.. Максим, боляче. Навіщо ти це робиш? – Максим встав, а позаду почувся голос Степана, здається, це його нога не давала Кості розвернутися чи піднятися. Він був набагато вище і сильніше. Степан тільки запитував, як Максу не було гидко жити поряд з тим, хто дупу свою підставляє.

 Вони казали багато бридких речей і те, як вони ненавидять таких ось півнів, як Костя. А за те, що він до Макса підкорити яйця хотів, тепер його покарають. Бо на інше він не заслужив. Тільки щоб з його голови дурню розпусти вибити. 

Ногу зі спини прибрали, але одразу ж хтось його підняв за комір пальта та розвернув до себе – то був Вова. І Вова займався боксом. А ще родина Вови була родом з Чечні. Вова тряс його, як паршивого кошеня і питав, чи вже підставляв той комусь свій зад.

- Кажи, брудний підор, частенько мають тебе? По очах твоїх блядських бачу, що частенько і ти тільки і мрієш, щоб тебе хтось добряче насадив. Нічого, зараз відсмажимо так, що не забудеш ніколи.

Костя мовчав. Дивився кудись у сторону. Йому стало страшно і цей страх скував рухи і дії. Він не знав, що йому робити, як втекти, намагався вирватися, але марно, вони були сильніші, він навідь кричати намагався, але його рот зав’язали його ж шарфом і ще раз хтось вдарив, і попередив, що чим менше буде шуму, тим йому ж буде краще. А потім його знову завалили на землю. Обличчям до низу. Вова сказав, що йому буде гидко дивитися на його яйця, тому хай стоїть раком і підставляє задок, як він це любить. Але Вова стояв трохи осторонь, перший підійшов ззаду Максим. Зтягнув брюки з боксерками. 

Спереду його тримав Степан. Опустив шарф і пригрозив пляшкою надпитого пива, що вдарить, як той почне пручатися. 

Однією рукою він розтібав блискавку на своїх штанях і дістав член, щоб одразу ж підняти голову Кості іншою рукою,  надавивши на щоки, розкрити рота і вставити його туди. А Максим в цей час казав щось про огиду і те, що в ту кімнату навідь заходити йому тепер буде бридко, і сідати за стіл, де сидів сусід. А потім різко почав вбивати свій член в Костю і Костя закричав. А сльози потекли по щоках. Було нестерпно боляче і дискомфортно. Це розумів і Максим. Тому узяв пляшку пива і полив отвір, щоб легше було увійти.

 Не дуже чистий член Степана, з занадто терпким запахом,  викликав рефлекс і позиви, за що Костя отримав ще раз в обличчя, а потім знову в нього вбили член. Біль внизу живота і в середині був ріжучий, хлопець відчув, як по ногах почала текти тепла кров. Його кров. 

Рухи Максима стали більш рвані і глибші. А член у роті, який ритмічно вбивав Степан, сильніше викликав нудоту і Костя сильно закашлявся, дряпнувши його зубами і коли Степан вийшов з нього, щоб дати нового стусана, та не встиг – Костю просто вирвало. Від рефлексу чи від огиди до себе і ситуації. Після цього вже в рота його мати було гидко. За це його побили під ребра, здається, пару зламали і дісталося внутрішнім органам. До рота більше не підходили. А от ззаду почалося справжня пекло. 

Вони по черзі його ґвалтували і кінчали то в нього, то на нього. Вова, здається, ще й помочився. А коли їх члени вже не вставали, то вони, допивши далеко не першу пляшку пива зі скляної пляшки, і опянілі до втрати здорового глузду, вирішили, що буде смішно використати і її. Щоб засвоїти урок. 

Почувся звук битого скла. 

Костя вже був далеко від реальності. Вже не відчував болю. Вже і сльози не текли. Все плило і темнішало. Пройшла секунда чи година? 

Десь на гілці він одним оком помітив великого брунатного пугача, який щойно сів на дерево і швидко, як тільки спіймав на собі погляд, як здалося Кості, зірвався і полетів. І Костя відчув дивний і недоречний спокій. 

Все відійшло кудись. Не було шуму, голосів, болю, холоду, приниження і відчаю. Був спокій. І темрява – довга і глуха. А коли знову, здається після великого проміжку часу, розплющив очі, то не зрозумів, де знаходиться. 

Було тепло, пахло незвично, але приємно. І хтось почав до нього підходити. З очей знову покотилися сльози. Але не болю, а сльози спокою. Все вже було добре. І Костя знову заснув.

Весь час у снах бачив брунатного пугача.