Покинути тебе (Пісня)

Кузаня

Куплет 1: Якби тільки назад час вернути, я б напевно щаслива була, Або може усе забути, тихо жити з нового листа... Або може усе скінчити, стати зорею серед небес, І в душі своїй лиш лишити, мрії всіх небувалих чудес... Куплет 2: Ти моє крихке серце бачив, і розбив його сотнями хвиль, Я тобі і не треба наче, та в душі якийсь дивний біль... Ну нічого таке вже не вперше, тихо серце своє бережу... Все для тебе, любий поете, що провів поміж нами межу... Приспів 1: Тільки знаєш час же не довгий, усе пройде й забудеться вмить... Заховаю у серці тривоги, і почую як воно спить... Поміж вітру залиш мою душу, десь під сонцем залиш мене... Ти пробач, та сьогодні я мушу, назавжди позабути тебе... Куплет 3: Подивися! В руках зжимаю старий попіл моїх надій, Я тебе назавжди відпускаю, у країну далеких мрій... Не тримаю твої я крила, ти їх маєш, та не літаєш, Може просто тобі не по силах, тому все ти отак і кидаєш... Куплет 4: За моє крихке серце не бійся, по шматочках його знов складу... Тільки ти, любий, більше не смійся, Бо накличеш на себе біду... Я тобі і не треба зовсім, та і ти мені більше ні... Бо як кажуть, приходить осінь, убиває все листя весни... Приспів 2: Тільки знаєш, час був не вічним, все пройшло і змінилося вмить... А на серці тепер кам'янистім, кожен шрам ніби знову мовчить... Поміж вітру залишив душу, десь під сонцем залишив мене, Може вперше я з місця зрушу, як назавжди покину тебе...

2019-08-02 04:17:33

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Кузаня

Ну... Можу тільки на гітарі записати

Відповісти

2019-08-02 06:55:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10124

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2478