Пиши, пиши...

Кузаня

Пиши, пиши, Допоки я в кімнаті плачу, Ти не дізнаєшся про сльози ті, Як душу душать зовсім не дитячі, А почуття чужі й такі сумні... Пиши, пиши... Всі правила проклявши, І щось повторюй безліч-безліч раз. А хто іще так буде говорити? Сховавши душу серед сотні фраз... Пиши, пиши... Не знаю про що пишеш. Пиши, пиши, Я зачекаю тут... Чекатиму і рік, І два, І десять, Аби лише побачить твою суть! Я просто хочу знати, що чекати, Чи будеш поряд взимку й восени? Бо знаєш, у словах, що люди пишуть... Так видно глибину чужой душі. Пиши, пиши... Не забувай про щирість. Не забувай, про серце і думки... Якщо тебе ковтнула страшна сірість, Не бійся. Я тут аби тобі допомогти! Пиши, пиши, Не думавши про сльози... Пиши, пиши, Залиш в душі сліди. І я отак пишу тобі про грози, Бо буду поряд... І рік, І два... Завжди.

2020-04-26 11:38:19

11

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Влад Котов

Дуже гарний, емоціональний вірш 😍

Відповісти

2020-05-11 16:51:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

9487

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11983