Кацапи

Кузаня

Не читай мені свої кацапскі вірші, Я чути лиш бажаю рідну мову... Вже так багато "вірних українців", Що просто позабули рідне слово... Вже так багато тих, хто просто їде, Чи не болить, цікаво, їх душа? Моя лиш тут, на Україні лине... Де все моє: і море і земля... Моя лиш тут знаходить сенс і спокій, Лиш тут я згодна віддавать життя. Та що ти там несеш про твір високий? Кацапська мова, стала як сміття... І не кажи мені, що я націоналіст, Згадаєм Достоєвського хоча б... Так він же там ненавидів весь світ, Лиш мову, що кацапська, поважав. Давай згадаєм Горькова, мій друже, Бо нас він лиш "нарєчієм" вважав... Тепер на зарубіжній вчимо дуже, Всіх тих хто тільки смерті нам бажав! У чому "фішка" вчити нам кацапів, У чому "фішка" вчити їхню мову? Ми самі живимо серед кайданів, Ми самі одягаймо їм корону! Це все так тупо, з тупості закони. Моїй душі не жить спокійно з цим... Всім тим, хто зрозумів мене - поклони, Всім тим, для кого я не шовініст...

2020-01-31 07:57:22

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Влад Котов

👍

Відповісти

2020-02-01 14:36:57

1

Rin Ottobre

Велично, душевно і правдиво.

Відповісти

2020-02-03 18:46:24

1

Памс

Чудовий вірш.

Відповісти

2020-03-28 20:30:21

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1764

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16357