Не знаю
На "кохаєш?" я кАжу: – Не знаю, Ти у відповідь повторюєш теж. То чого так давно ми чекаєм? Чого з серця, "коханий", не йдеш? На "кохаєш?" ти кажеш: – Не знаю, Я давно вже зізналась тобі... Що я просто від суму вмираю, А зі мною вмираєш і ти... Біль об біль. Посміхнися від суму. Витру сльози й зіграю у гру. Ту акторську, В якій посміхнуся, А в середині знову помру... Так зізнаюсь, Я перегоріла, Просто звикла до твОїх очей... Захворіла, хворіла. Й прозріла... Що вбиваю й в тобі вогник цей. Не зважай, Позабудь, Ходім далі... Тільки дай мені відвіт один: Як підем і якими шляхами? Чи судилось шляхам тим зійтись?
2020-07-02 21:14:00
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олександр Гусейнов
Гарно👍
Відповісти
2020-07-02 21:15:23
1
Кузаня
Відповісти
2020-07-02 21:15:38
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5569
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1193