Харакірі
Кузаня
- Привіт моє кохання, що минуло. Убий мене за те що охолов. Я поряд лиш тихесенько зітхнула: - Убий мене за те що плачу знов. Подай же меч, я зроблю харакірі. Хоч може раз торкнуся твоїх сліз. - Байдужа ти мені, любов минула, боюсь, що пустоту перетворю на злість. Убий мене, допоки я лиш камінь. Сама ж живи, минає біль з роками. Я тихо посміхнулася тобі... Підняла меч. Все вкрилось пелюстками: - Не все ще скаменіло у тобі. ... Картина дивна. Мить немов застигла. Стояв і плакав, той що охолов. Холодне мертве тіло на підлозі. Та в серці - камні щось заграло знов...
2020-12-30 22:39:31
7
0
Інші вірші поета
Крок Малювання чи театр? Зелень Ханахакі
Інші поети
Elana
@Elana
Yevga Zap
@Yevga_Zap
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2689
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12271