Вміти палати
Нехай в тобі усе палає,
Нехай від злості кров у жилах закипа,
Навіть якщо вже посуд в кухні літає,
Пам'ятай, що все це мина!
І часом варто навіть позлитись,
Побушувати й побитись...
Це все дрібниці нашого життя,
Таке вже в нас буття.
Потрібно вміти і палати,
І знати, коли потухнути саме час,
Щоб ніякої шкоди не завдати,
Але й зуміти випустити пар водночас.
Якщо потрібно покричати,
Чи в подушку поплакати в ночі,
То краще нічого в собі не тримати!
Краще крикнути й дати волю тій сльозі!
І якщо ти неймовірно сильний,
І твоя душа просто пала,
Це не означає, що до слабкості ти схильний,
Навіть якщо серце біль на шмаття роздира.
Життя таки, то трохи дивна штука,
Система незрозуміла і важка,
Та все ж падіння, це наша запорука
Щасливого і трохи зрозумілого буття...
Усе не вічне, все з часом минає,
І злість проходить з часом в нас.
Той шторм в душі потрохи вщухає
І рани на серці лікує також час.
Головне завжди пам'ятати!
Чого б не трапилось в житті,
Хочеться кричати, значить кричати!
Не варто все тримати у собі!
Дай Бог, щоб в кожного були ті люди,
Які будуть поруч в будь-який час,
Підтримають тебе усюди
І однаково скільки це буде раз.
Та найкраще нехай замість болю,
Сліз, злості, криків та образ,
В твоїй душі буде вільно, як у полі!
Нехай серце буде чистим, як алмаз!
2021-02-22 11:03:19
1
1