Dark light

Kristin

Я бачу світло, хоч темним воно є, І навіть тінь світлішою здається... Це світло стало частиною душі, воно моє! Чорне й, навряд чи, вже вернеться Той перший стан, коли була мала, Коли ще біле світло серце огортало, Але все змінилось, змінилась я Й темне світло в душу мою гнилу попало... Часом боюся самотності й біди, Яку накликає на мене світло, Світло темне - це знак недоброти, І на душі уже не так привітно. Чи зможе раз хоча б пробитись Той промінь білий ще туди? Чи ще в душі хоч раз розквітнуть Почуття любові, віри й доброти? Не знаю, що буде далі й як Впливатиме та темнота на мене... Чи втрачу я в душі своїй маяк – Останній промінь, надію ще для себе? Чи зможу ще змінити все і йти, Вперед ступати й бути білим світлом, Символом доброти й краси, Хоч як би воно мені та й не боліло? Боюсь пропасти я на віки У тій темноті страшній, Щоб відкриваючи повіки Я назавжди залишилася в ній...

2021-03-24 11:29:58

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kristin

дякую! Не помітила...

Відповісти

2021-03-24 12:16:59

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1426

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11546