Pain

Kristin

Настав той час, коли Життя відразу барви втрачає І грають вже не яскраві кольори, Як тільки додому потрапляю. Настав той клятий час, коли Рідний дім стає, як пекло, Уже не ті веселі літні вечори І зранку бути вдома нестерпно... Кожного дня встаю я вранці З думкою заснути знов навік! Ми стали сварок тих, неначе бранці!!! Й дурних думок уже в голові потік... Я намагалась щось змінити, Владнати все або кудись втекти, Та рідні стіни, то наче власні ґрати І важко навіть, хоча б кудись піти! Надії, віри й любові вже немає, Інколи, шкодую, що я не така, Не така я безсердечна, як всі кажуть, Можливо, тоді не була б бранкою провини відчуття! Можливо, все ж я егоїстка, Можливо, безсердечна таки я, Та моя позиція є дуже чітка – У мене є право на власне життя! Змінитись хочу я на краще! І пожинать плоди з тих насінин Надії і любові, і як би важче Не було б рости серед гірних рослин...

2021-06-30 18:14:29

1

0

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2488

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2027