І знов звертаюсь до паперу...
І знову звертаюсь до паперу, Й перо, неначе знов беру, І хочеться так полетіти в небо, Може, хоч на папері я злечу... Свої думки пущу далеко! Нехай летять за небокрай, І більш нічого вже не треба, Й усі турботи минуть нехай... Ми – люди, то важка система! Не всі розуміють нас, на жаль, Та сумувати ніколи не треба Життя, то далека дорога  в даль... Ми будем бачити різноманітне, Й людей буде ще немало в нас, Зустрічатиме нас часом і привітне, А часом буде в житті повний  атас...  І падати, й вставати будем... Головне підійматись кожен раз! І ті уроки ми вже не забудем, Які життя навчили нас.
2021-02-25 19:01:55
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3558
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5447