Фенікс

Kristin

І раптом замовкнув увесь світ, Погасло світло довкола, На квітах зів'янув той цвіт, Кожна частина її тепер квола. Для неї рухнула кожна будівля І дах зірвав вітер зі шквалом, Не таким стало її міцне коріння, Усе стало великим провалом... Згоріло до тла її палке серце Й кришталева потемніла душа, Час тепер назад не вернеться, Обірвалась її остання струна... Та мелодія довго не грала, Хоча була така прекрасна й сумна, Вона просто в житті покохала Й від любові згоріла вона. Та не думайте, що щастя зазнала, То була лиш омана одна! Про любов, вона ще не знала, Ось тому й згоріла до тла! Їй пекло й хололо водночас, Наче в душі був ураган, Вона плакала бідна по ночах, Хоча була прекрасна, неначе тюльпан. Мелодія продовжувала грати, Поки ще та живою була, Її серце, наче кинули за ґрати Й звільнитись, на жаль, вона не змогла... Ось кінець вже був не за горами, Залишилась одна лиш струна, Але й та продовжувала грати, Поки не обірвалась вона... Тоді весь світ її зникнув, Була одна лиш темнота, Зів'янули довкола всі квіти, Поруч була лиш самота... Та все ж хтось мав запалати, Бути світлом у тій темноті!!! Й вона почала з попелу вставати Й, наче фенікс відродилась в житті...

2021-02-22 10:58:35

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Kristin

Гаразд! Дякую)

Відповісти

2021-02-22 14:29:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2488

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2908