Дівчинка у синьому

Химера Зеленоока

Хтось носить білі пальта, Хтось одяга підбори. Диявол носить Prada. Мільйонники - затори. Туман вдягають гори. Та моди стоголосся Дівчатко не підкорить Із квітами в волоссі. Вона на перехресті Де час іде невпинно. Дівча з вогнем і честю, Одягнена у синє. У думці - бездоріжжя. Полонить - беззаконня. Тримає міцно віжжі, Облуди оборона. Душа ж несхильно рветься Крізь принципів кайдани Туди, де мрія серця Не буде ненастанна. Туди, де гра гітара, Де спокою години. Те місце домом стане Для дівчинки у синім. Та знов метаморфози Реальності колізій Поб'ють квітки морозом, Під комірець пролізуть. Та в своїм бастіоні Рішуче і несхильне, Мов океан солоний, Оте дівча у синім.

2018-04-16 07:05:12

8

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Marina Parthenovith

Чудовий вірш) Можна цілу поему створити)

Відповісти

2018-04-24 19:40:42

1

Химера Зеленоока

Ооо, невже?😁

Відповісти

2018-04-25 08:18:49

Подобається

Химера Зеленоока

@Marina Parthenovith Звучить цікаво🤔😊

Відповісти

2018-04-25 08:19:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12274

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2645