Японська легенда про повернення сонця
Образив брат Аматерасу сонцелику, І та сховалася в печері від людей. Тож діва сонця вийти не могла велика, Щоб світ осяяти від мороку ночей. Із того часу на землі життя завмерло, У світі владу захопила сива тьма; І не буття настало, а льодяне пекло - Все снігом вкрила лютая зима. Біля печери на жердину посадили півня, На торії жерці повісили зерцало... Від сну прокинулась дрімаюча богиня - Коли уранці птиця заспівала. Із підземелля донька Ізанагі вийшла, І вгледіла красуні лик Аматерасу: - Кого ж красою так природа наділила?- Подарувати як суперниці образу? А світ земний знов сонце освітило, Щез морок, відродилося життя; Своя ж краса богиню засліпила - Так відбулося сонця вороття. Аматерасу - богиня сонця в Японії Ізанагі - батько Аматерасу, верховний бог, за легендою один з засновників Японії
2020-09-19 05:29:52
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Velles
Написано потрясающе. В нескольких словах вечь смысл. Знала эту легенду, но когда её читала пришлось несколько раз вчитываться, что бы понять что к чему. А тут всё так просто. (Надо бы найти адаптированный, а не дословный перевод японских легенд и перечитать). А стихотворения мне ваши очень нравятся. Жду ещё легенды, а лучше циклы легенд😀👍
Відповісти
2020-09-19 06:08:31
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Огромное спасибо! Рад, что понравилось, буду стараться не разочаровать Вас
Відповісти
2020-09-19 06:20:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13183
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5704