Снігова королева
Andrii Katiuzhynskyi
Чорняві брови-стріли, погляд крижаний, Лице - гордині маска невблаганна, Як схожа ти на ляльку з порцеляни, Чий зір такий байдужо-неживий. Твої роки - самотності кришталі, Життя твоє - нещастя й болю сплав; Та ось Господь до серця до твого любов поклав - Бо він презрів твої печалі. І серце льодяне кохання розтопило, Байдужості саван назавжди стлів; Коли поет цього вірша зложив - Снігова королева полюбила. Хай та любов, яку ти в серці зачала, Не стане приводом ненависті і зла.
2021-01-14 06:36:22
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую Вам за добрі, як завжди, слова!
Відповісти
2021-01-15 06:25:07
Подобається
Інші вірші поета
When I listen to people Весняний етюд Про правильну дорогу в житті Хотілося мені...
Інші поети
Alejandro
@AlejoVilleda
Prachi Kadam
@prachirushiraj56
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2603
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2668