Якби ж то ріки говорили
Якби ж то ріки говорили, Якби вони розповідали сни, Потік знання навряд чи ми б спинили, Всі мудрощі Землі розповіли б вони. Якби ж то ріки та й могли кричати, Якби повідали про всі гріхи земні, Дізналися б ми те, чого не варто знати: Про біль, страхіття, про часи сумні. Якби ж то мовою уміли ріки володіти, Якби могли з води слова плести, Почули б ми про зоряні орбіти, Про велич Всесвіту й незвідані світи. Не вміють ріки з нами розмовляти, Бо мову ми не здатні їхню зрозуміти, Та й ріки б не змогли переконати Зла, кривд і горя людство не чинити - Як добре, що не вміють ріки говорити.
2020-09-25 04:43:21
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Чудовий вiрш
Відповісти
2020-09-25 05:08:44
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дуже дякую!
Відповісти
2020-09-25 05:09:46
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-09-25 10:00:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3837
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1767