В осіннім небі запалали зірки
В осіннім небі запалали зірки, Несе вечірню прохолоду від води, Напоєне повітря полином гірким, Я шепочу: -Кохана-любая, прийди! Та не спішить вона чомусь на зустріч, Не чути поступ милих серцю кроків - Любується, напевно, вродою своєю в люстрі? Чому буваєш, ти кохана, так жорстока?! І тільки шурхіт листя запізнілий Примусить знову радо битись серце; А голос лагідний весело і грайливо: -Давно чекаєш?- струною обізветься. Люстро - тут дзеркало
2020-11-29 07:47:42
4
0
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4380
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2383