The moon sonata
The version in the English language Having waited for the weekly scoutship She showed up into the bar of spaceport once a week. Her name was Isabel - I think - She had a look of goddess, in who's eyes you'd see extreme fatigue. And having ordered a wineglass of Vin Santo* She was waiting for the news about her honey; She didn't finish drink and having left a blue banknote on a counter She went quietly, though barman didn't want to take her money. And everybody knew, she's waiting for Jose, She couldn't have slept soundly for three long years; He has being flying still somewhere in a starship's cell, But lass couldn't forget him - she would not dare. As other stalkers - he was wandering the worlds, And his star life to time on earth he wouldn't change; She hated all that cosmic mess - in other words - La chica* wanted to breed the Martian horses on the ranch. He didn't fly from his distant trips - You wouldn't tie a space explorer like a trotter. That's why a melancholy moon sonata sounds every week For so many waiful planets' daughters. Vin Santo - a kind of the Italian wine La chica - a girl in the Spanish language
2021-05-07 03:23:12
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4605
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3897