Роздивляючись залишки щезлої культури

Andrii Katiuzhynskyi

І небо не впаде на землю, І час свій хід, звичайно ж, не зупинить; Все, як завжди, залишиться буденним Під світу сього давнього склепінням... В одному тільки можна бути певним - Своєї мудрості вже не повідають нам Древні.

2021-03-04 06:08:59

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Velles

Так и есть. Хотя и жаль, что нельзя точно понять, как в те времена было на самом деле.

Відповісти

2021-03-04 06:11:57

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Действительно, очень жаль!

Відповісти

2021-03-04 06:13:11

Інші вірші поета

Останній день золотошукача Чорне-сіре-біле-жовте У цього світу тільки два лиця Зниклі боги

Інші поети

Інга

@troubled_soul

Iryna Markova

@iryna_markova

Hell_ga

@Hell_ga

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3067

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5107