Обличчя-імена
Andrii Katiuzhynskyi
На те, що було - я не нарікаю - З минулим кінчилась війна; Я багатьох облич вже не згадаю - Лишились тільки імена. Та й пригадати дуже важко Людей - насправді дорогих; Їх більшість - архаїчні черепашки, Прибій ранковий змиє їх. Колишнім дійсно жити складно, Тож хай назавжди в пам'яті живуть: Ті імена, які згадати не досадно, Обличчя тих, які життя явили суть.
2020-10-16 05:07:00
3
0
Інші вірші поета
Мрії дитинства Загибель сталкера Прийдуть нові творці, нові пророки Туманна казка
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
SLIM TAKO SHELLI
@Ladiikeiii
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2067
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12046