Камлаючий шаман
Заносить простір білий сніг, співає віхола, В снігових кучугурах - жодної істоти; Північне сяйво пала вогнями мерехтливими, Шаман самотній танцює з бубном біля коти. Мороз студений проникає відусюди, Дерева-свічі білі від холоднечі скрип не припиняють; У лісі виють арктичнії вовки-приблуди, Але не зупиняється шаман - в танку кружляє. Червона, виміняна в перм'яків, малиця, Лице, обсіле зморшками, пошарпані яри...- Від світла півночі летючий сніг іскриться, А танець не спиняється - триватиме до ранньої пори. Протяжний голос монотонний, древнії молитви, Камлання скорбні, палаюче у небі сяйво; По колу рухи, підскоки, оберти, наспіви - Зійшлися духи в танці - стійбище захистять прадавні сайво. Парко натопленая кота, зі шкір оленів ковдра, Під нею - онука хвора старого шамана; Танцює, крутиться, камлає нойда - Хай духи змилостяться, хай на ноги внучка стане. Камлати - закликати духів Кота, вежа - житло кочових саамів Саами - народність, що живе на півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії Перм'яки - тут комі-перм'яки, народність, що проживає на півночі Росії, є ще комі-зиряни Малиця - довга куртка з капюшоном, зшита з оленячих шкір, використовується багатьма північними народами, особливо в Росії Яри - високі чоботи до коліна, зшиті з оленячих шкір, взуття саамів Сайво - духи предків у саамів Нойда - саамський шаман
2021-03-29 05:14:07
10
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi не сами по себе, а свыше🙂. У вас талант
Відповісти
2021-03-29 06:45:55
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю!
Відповісти
2021-03-29 06:46:44
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Радий, що сподобалося!
Відповісти
2021-04-10 18:25:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1338
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1097