Спектакль
J 131
Спектакль закінчився , гули аплодисменти "На біс!" - кричали в залі голоси. Актор сміявся; він любив моменти Коли його здіймати до мети. Він грав в азарті, все було від себе Колись на сцені, а тепер й в житті. Згубив антракти, й ролей вже не треба, А слів потоки тануть у брехні . Він вже не тут , його немає з нами Ні друзів, ні родини.. зовсім сам. В обличчі долі грають нотки драми. Себе згубив між непотрібних гам. 18.09.2017
2019-10-22 20:00:45
1
0
Інші вірші поета
Обрії Моя маленька, крихітна любове.. Зима Бабусі
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
Alonar
@Alonar
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5517
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12993