Світанки
Ці дні пройшли , а з ними й ми минули
Ще півжиття боялись зберегтись
І ще вуста кохання не забули
А вже світанок згадує "колись ''
Він шепче тихо: ''ЗЕркни, як настану,
Розстануть чари, змиються сліди,
Та водночас на зміну хурагану
Розстопить сонце в серці всі сліди.
Я знищу "вчора'', залишивши спогад.
І легко тіла правдою торкнусь''
А в цей момент Сьогодні кине погляд :
'' А я тобі із сонцем посміхнусь''
І мороком пронизило все тіло -
Боюсь світанків.. спогадів боюсь..
06.08.2019
2
1