Ти винна..

J 131

Десь грала музика, лунали звуки арфи Гуло веселля фарбами весни, А в стороні дівчина, що не знала правди Вкривалась кригою тягучої зими. Вони кричали: "Ти у всьому винна! Холодне серце викувала злість". Ніхто не бачив обірвáні крила. А в душу прокрадавсь незнаний гість. Він їв все добре, що було у неї, Вселяв лише самотність з почуттів. Хтось скаже, що у всьому винна Фрея, Повіривши в правдивість голосів. P. S. А ви думали, що змушує нас змінюватися? Чому з добрих і наївних найчастіше ми перетворюємось в холодних та черствих? Але найголовніше, чому ми дозволяємо думці інших впливати на нас та розвиток нашої особистості?

2021-12-24 22:43:21

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Володимир Андрейків

Гарно

Відповісти

2021-12-25 14:55:02

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

72

13

4988

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4331