Обрії

J 131

І що тепер, всі обрії відкрито На вибір маєш тисячі смертей Смієшся, кажеш, що тебе уже убито Ти втратив віру в себе та людей. Шукаєш відчай, крапельку надії Так хочеш попросити грам тепла Ти думав , що любов - ці всі події Не змінять час, спаливши все до тла. Ти вірив, що цим разом тобі вдасться Піднятися , злетіти й далі жить На фінішній зірвати своє щастя Пройти над прірвою, тримаючись за мить. І що ? Ось фініш. Прошу, перемога! Твій п'ядестал горить пустим вогнем... Щасливий ти? Знайшов свою дорогу ? - Зустрів там смерть під оплески поем..

01.08.2019

Інші вірші поета

Бабусі Світанки Зима Спіймати нас..

Інші поети

Меліса

@kolucha

Mateo Torres

@mateo_adrian

Христина Вітрицька

@kornada

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2827

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1921