Спіймати нас..

J 131

Спіймати нас ? Ми віддані епосі Наш розрахунок жилами тече Закрити нас ? Й до цього ви не взмозі Ми сильні , крижані , без правди вже А хто ви є? Лиш копія людини Ви душі вириваєте у нас! А ким ви стали ? Де ваші родини? Чи щось у серці ще живе у вас ? Я вірю в краще,хоч його немає Я в вас ще вірю , хоч ви всі не ті ! В власне в тім проблема мого краю Що вірити - це жить , та завжди для чужих А час мине, й нові будуть обличчя "Ці кращі , ці змінити зможуть все " Та суть та сама , як бридка гірчиця , Ви нас вбиваєте , а ми терпим в це ..

2019-08-09 21:03:13

Інші вірші поета

Обрії Ти винна.. Зима Світанки

Інші поети

Стефанія

@Rusanna_Vognuk

Secretly Unknown

@xcalever

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1926

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2505