Крадіжка всесвіту людей
Генрі крадієць сенсу
Ні, не крадій, ти майстер що живий! Птахі в тиші кричать банальні фрази, Людина в пошуку домівки мрій, Натовп у темряві в магічному екстазі... Я радий, що крадіжка як тій шов - Його не бачно майже, то майстерність - Майстерність ввічливих вчорашніх мов, Майстерність руйнувати лицемірність... Кради, кради всесвіт у цих людей Вони не вміли вчасно цінувати Вони не вміли бачити своїх Вони не вміли ні любити, ні втрачати...
2022-10-07 16:15:08
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
Сильно сказано.
Відповісти
2022-10-28 16:25:03
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую °•
Відповісти
2022-10-29 06:26:44
1
Генрі крадієць сенсу
дякую, від щирого серця ♡°•
Відповісти
2022-11-06 17:38:35
Подобається
Інші вірші поета
Цвинтар законів чужих Янгел Нескінченність. Думка
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5164
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3130