Осінь
Осіння тиша. Напевно, в голос думки, тай нічого не чутно. Птахи та миші, дах тай вище. У розумі, в глузді? Пляма красива, як самотнє мистецтво. Ти хочеш мовчки, ти хочеш крику? Ти хочеш чаю, ти хочеш митті? Так, я кохав, але той все бруд та далеко у вчора. Насіння у шлунку, хай проросте щось, чи сонцє, чи болі... Кохатимоть тебе? Не знаю, напевно. Вже нічого не знаю, не вмію кохати, літати, страждати. Ти просто людина, я просто дитина маленького світу, де всі такі добрі, такі всі зелені, та поруч, та в колі, невпевнені очі... Я міг розповісти про щось не важливе, а може важливе, немає вже цінності - осінь прийшла... Така недотепна, така коротенька, ніяково дуже, маленька пісенька - маленька така як життя, як вчора, як сльоза, та така вся сама та сама...
2022-10-11 11:34:10
10
1