Час
Бізельмоній
Помер останній час Згнили усі години Осипались хвилини Секунд нема для нас Померла рідна думка Завмерли всі процеси Всі зникли інтереси Усі шукають час Не може крапля впасти Не взмозі жить земля Не зна як жить життя Бо час зуміли вкрасти Шукають люди світу У пошуках тварини В тривозі всі рослини Верніть усім наш час! А десь в комірці тихій Тісній, глухій і сизій Сидить юнак над ліжком Це він украв весь час Сидить і плаче юний Трима в руках наш скарб Йому ж бо він не треба Не хтів образить нас Він лиш хотів напоміч Прийти до найрідніших Та вкравши час у світу У рідних також крав Тримав юнак весь час наш І гірко плакав з ним Не знає куди діти Всі світові скарби
2019-03-14 06:51:12
30
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Nala
😍😍😍
Відповісти
2019-03-14 07:10:03
1
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Божествєнно) 😍😍😍
Відповісти
2019-03-28 19:42:47
1
Сандра Мей
Прекрасно🤩❤️
Відповісти
2022-10-27 16:16:11
Подобається
Інші вірші поета
Що б стало, якби Сара не зустріла Віторі (до книги "З дівок у леді") Прикраси в волоссі Співавторство в усій красі Серце в шоколаді
Інші поети
Cammie
@Cammie
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6127
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2533