Одна маленька смерть

Edelweiss

Постріл багряних усмішок у моє обличчя... Ви любите кров, що стікає зі запалених ясен. Ви раните... Сміх, на запах - суниця, - Ваша зброя, і не треба зайвих пояснень. Упав горілиць, видаю останній подих, Серце спинилось між словами "я" і "люблю". Люблю коли тихо, бо тиша - найліпший наркотик, Крім ментів, коли забивають гвіздок у труну. Та ви все смієтеся... Голосно, радісно, щиро! Так, ніби не з жовчі, а з світла ваша душа. Порожній всередині гордо зветься "Людина", Доки ще промовляє палкі та потрібні слова. Ваші посмішки зникнуть, голоси перетворяться в ехо. Серед поспіху людства розтанете, ніби туман, І холодного вечора, говорячи тільки із небом, Ви нарешті збагнете свій печальний самообман.

2019-08-01 04:31:28

Інші вірші поета

Душа і міфи Весняна лихоманка

Інші поети

емоція

@mijnlief

Інга

@troubled_soul

Jenn

@Jenna_Jeanne

Схожі вірші

Всі

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1922

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8034