Весняна лихоманка

Edelweiss

Тягарем нависає пахуча весна Крізь рутину та сірі думки. Квітнуть вишні, сонце леліє життя. В голові порожнеча. А ти... Десь тихо блукаєш поміж садами, Цілуючи квіти своїми устами, Цінуючи кожну хвилину буття, Наче наша - то найгарніша доба, Хоча... Ти хочеш зловити дух романтизму, Купаєшся в гулі старих поїздів. Мандруєш просторами постмодернізму І пишеш портрети, як кращі з митців. Я ж... тільки ховаю у темряві очі , Шукаючи зраджених привидів ночі. Плюндруючи суть чужих молитов, Чаруюсь красою порожніх розмов. Я був би німий, але гучно кричу! Не можу стояти на місці - біжу Крізь дим, крізь вогонь, крізь холодний туман! Чи я оживаю, чи самообман? Ти чуєш мене взагалі ? Не зважай... Не хочу зламати ідилію твою. Нехай мій спустошений, знищений край Залишиться тільки моїм, а з тобою Нас звяжуть лиш теплі весняні дощі... Красиві кав'ярні. Вечірні вогні. Я знову блукаю. Я знову пишу. Все ж краще тримати уявну межу...

2019-08-14 13:48:33

Інші вірші поета

Душа і міфи Одна маленька смерть

Інші поети

Паскуда Олексійович

@dadirtydram

White_Fox_

@White_Fox_

Трояндочка

@Rose_Senorita

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12257

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13169