Летять роки... І ми разом із ними
Летять роки, неначе ті птахи у вирій Та нам минулого назад не повернуть. Ми дякуємо школі за всі роки щасливі І з посмішкою щирою рушаємо у путь. На диво швидко промайнув той час, Коли доводили ми рідних до розпуки. Та ще недавно йшли у перший клас Невпевненно тримаючись за руки. У нашій пам'яті залишаться уроки, Гучні перерви, сльози, сміх і шум. Нові в майбутнє робимо ми кроки На нас чекає щастя, ні до чого сум. Повік в серцях ми збережем дитячі Спогади про батьківську турботу Й слова подяки рідним шлем гарячі, Готуючись невпинно до польоту. Летять роки... І ми разом із ними Дорослі й пишнокрилі в далечінь Летим до мрій просторами земними, Серед бажань незримих мерехтінь.
2019-06-10 20:18:43
5
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4793
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5588