Блог
Всі
Так ризикую...
Цікаве, Думки вголос, Різне
Я маю ризик закохатися у себе,
Бо то ж єдина у світі людина
Котра хоч зірку дістане із неба,
Та буде поруч, коли є потреба
І ніж не встромить ніколи у спину
1
121
Думки вголос, Різне
Її улюблена страва, що була подана ще на обід, вже давно охолола
І стояла вже день шостий отак
В кімнаті стояв різкий аромат карвалола
А страва вже втратила смак
2
78
Вірші
Всі
Я люблю дощ
я люблю дощ. люблю, а значить так і є
Люблю ці краплі, що на шкірі відчуваю
І так стояла б вічно під дощем, бо це моє
Від того, що люблю, себе я не ховаю
Люблю йти просто неба під дощем,
Навіть якщо то злива, ллє як із відра
Коли ж би то нагода трапиться іще,
Аби відчути дощ я на собі змогла.
Всі кажуть, що люблять таку погоду
Та, боячись промокнути, ховаються
Бо люблять здалеку і не саму воду,
А те, що після дощу відбувається.
А я люблю й калюжі від дощу також
Гуляти ними теж окрема насолода.
Наче в дитинстві: йдеш і мрієш... Що ж,
Сказати нічого, прекрасний стан природи.
1
0
155
Два слова
Я - жива!
Жива, поки серце гаряче
Так гарно безперервно б'ється...
Жива, як сміюся, сумую чи плачу;
Коли душа як барвіночок в'ється.
Я жива, коли працюю або ні,
Коли з друзями гуляти маю змогу.
Я жива і я щаслива. Так наче уві сні
(Чи то наяву траплялося мені?)
Заблукать змогла. Та так, що й не знайти дорогу
Та байдуже! Головне, що я жива
І що відчуваю це кожну хвилину.
Я зростаю, розвиваюсь, досягаю, помиляюсь;
Падаю та знову підіймаюсь (і таке бува,
від того не загину)
Знов думки, бажання, цілі, плани...
Все це без упину.
І життя постійно ставить ті капкани,
І проблем кида мені на спину.
Та й дарма! Але ж...
То все так ніби беззмістовно, і не має меж.
А жити хочеться на повну -
Без тих проблем, що не зникають!
Та й цінність зовсім інші речі мають...
Так десь повіяло північними вітрами.
Багато сенсу в двох лише словах,
Якщо той лист, отриманий від мами,
Містить в собі оті: "Все добре. Я жива..."
1
0
186
Ще крок. Всього один
Ще зовсім трохи...
І я позбавлюсь здатності
Відчувати хоч якісь би то почуття.
Завезли нещодавно на склад прості
Причини піти з життя.
З цього мерзенно циклічного;
З життя, де вирує хаос всюди.
Для компанії покличу свого...
Друга.
(Дяка він не такий як всі люди)
Металевими ланцюгами,
Що міцніші ніж нерви моєї мами
Ретельно душу свою обмотаю
(Десь уявно навколо шиї)
А з тіла бруд той старанно я змию...
І чиста підійду сміливо до краю.
Ще крок. Всього один.
І тиша... Абсолютна
То, кажуть, авторка жахливих картин
Стрибнула без парашута.
Занадто пізно, не встигли відвести від краю
Байдужість нині у керма.
Стою я "в соло" тут і невідомо що чекаю
Я по боках дивлюсь - сама.
І в цьому світі я одна
Самотня, як в степу билина.
І не моя в тому вина,
І не твоя провина.
То просто план такий життя - лишити зовсім наодинці
Таке мале незаймане дитя,
як я...
В отій порожній без опалення хатинці.
1
0
199
