"Я сам себе вбивав щоразу"
Честер Фінч
Я сам себе вбивав щоразу. Ці спотикання навкруги.. І дорікав себе ночами, що це, та інше не зробив.. Цінити став прості я речі: Домівку, сад, щирих людей. І вітер сильний зупинився, вже не забракне цих ідей. Я сам себе картав за дурість.. За те що я сказав, і що зробив. Просив у Бога мудрість.. Та він чомусь, на це забив.. І правильно зробив! Дурним на світі легше жити, а всі розумні вже в землі.. Всі ці філософи, поети, не дожили до наших днів.. Я сам себе часто питаю: Яку сьогодні, користь я приніс? Кому я допоміг? Кого образив? Що дізнався? Надіюсь день, даремно не прожив..
2023-06-28 21:40:32
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Якщо замислюєтесь над такими питаннями, то Ви точно не прогавили день). Цінуйте себе та поважайте!) Ставте маленький цілі кожного дня й невеликими кроками прямуйте до них...! Велике починається з малого! Натхнення та добрих, вірних людей поряд! Як завжди чудовий філософський вірш, що спонукає думати. Дякую🌈☀️
Відповісти
2023-06-29 08:34:53
1
Інші вірші поета
"Погляну в очі я твої" "Мені здається все мінливе" "Місця безтурботні" "Бути хочу завжди з тобою"
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2375
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2096