"Люди"
Честер Фінч
Все часто бачу я картину. Що люди стали.. Як-чужі. Ти ніби знаєш ту людину. Всі дні,ці тижні та роки. Та з часом бачиш,що незнаєш.. Ти ту людину що стоїть. Все більше мінусів ти бачиш. Яких раніше б не зустрів.. Все часто думаю,що сліпий.. Раніше бачив я одне. Але тепер,очі відкрив. Та бачу все лише лихе.. Думки шукати позитив.. Та гарні риси у людини. Та краще б я,їх не шукав. Раніше легше було жити.. Шукав я щирості у людях. Простої доброти,та правди. Та серед лицемірних тих людей. Шукати цього вже не варто. Але серед каміння бруду. Знаходиш золото повсюду. Тут головне,не помилятись. Та більше нам всім спілкуватись. Щоб розуміти серед нас. Хто дійсно справжній,цінний алмаз..
2023-03-28 19:26:41
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lady K.I.M
Це щось дивовижне
Відповісти
2023-03-28 19:31:29
1
Інші вірші поета
"Не бував ти у нашому краю" "Ночі в Одного" "Чудовий день" "Орел"
Інші поети
Vikto
@_vikto
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4827
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1383