"Сім'я"
Честер Фінч
Щоб людина від холоду не застигла, Не засмоктав його життєвий вир, Він повинен мати надійний тил, Де перев'яжуть, обігріють вдома. Любов'ю захистять його від бід, Що, мов міни, ставить нам епоха. І нехай війна вже триває багато років, Одна лише радість у людини є: Що чекають на нього вдома, рідні очі І смуток у мить піде, і буде світліше, В темних місцях... Сім'я - джерело радості і щастя, Любові невичерпне джерело. І в ясну погоду, і в негоду Зберігає сім'я і цінує його. У вирії справ, в польоті думок Ми віддаляємось від рідних розмов, І серед буденності, сірого кольору Втрачаються фарби, яскравих відтінків Лише залишаються, сірі тони, Які нам не потрібні! Сім'я - це безмежна турбота, та спокій, У кожного з нас, свої болячки, Але лиш в сім'ї, ти знову живий.
2024-09-13 14:21:09
3
0
Інші вірші поета
"Нестерпний актор" "Думи безмежні" ЗОРЯ "Гори"
Інші поети
San Ran
@SsRr
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2029
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4766