"Сім'я"
Щоб людина від холоду не застигла, Не засмоктав його життєвий вир, Він повинен мати надійний тил, Де перев'яжуть, обігріють вдома. Любов'ю захистять його від бід, Що, мов міни, ставить нам епоха. І нехай війна вже триває багато років, Одна лише радість у людини є: Що чекають на нього вдома, рідні очі І смуток у мить піде, і буде світліше, В темних місцях... Сім'я - джерело радості і щастя, Любові невичерпне джерело. І в ясну погоду, і в негоду Зберігає сім'я і цінує його. У вирії справ, в польоті думок Ми віддаляємось від рідних розмов, І серед буденності, сірого кольору Втрачаються фарби, яскравих відтінків Лише залишаються, сірі тони, Які нам не потрібні! Сім'я - це безмежна турбота, та спокій, У кожного з нас, свої болячки, Але лиш в сім'ї, ти знову живий.
2024-09-13 14:21:09
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4642
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2583