"Сім'я"
Щоб людина від холоду не застигла, Не засмоктав його життєвий вир, Він повинен мати надійний тил, Де перев'яжуть, обігріють вдома. Любов'ю захистять його від бід, Що, мов міни, ставить нам епоха. І нехай війна вже триває багато років, Одна лише радість у людини є: Що чекають на нього вдома, рідні очі І смуток у мить піде, і буде світліше, В темних місцях... Сім'я - джерело радості і щастя, Любові невичерпне джерело. І в ясну погоду, і в негоду Зберігає сім'я і цінує його. У вирії справ, в польоті думок Ми віддаляємось від рідних розмов, І серед буденності, сірого кольору Втрачаються фарби, яскравих відтінків Лише залишаються, сірі тони, Які нам не потрібні! Сім'я - це безмежна турбота, та спокій, У кожного з нас, свої болячки, Але лиш в сім'ї, ти знову живий.
2024-09-13 14:21:09
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4618
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5509