"Остання людина на Землі"
Я зійшовши з коня, оглядав все навколо. І дубові ліси, і чарівні протоки. Вітер у полі, розвіяв всі болі мої.. Серед степу широкого, і гір цих могутніх, все продовжував далі я йти. Незабутні пейзажі, світанок на Сході. Всю дорогу мені простягли.. На шляху зустрічав, я чимало всього. І квітучі сади, і покинутий дім. Вже не чути у ньому, ні співу, ні сміху.. Тільки спогади ці, відчуваю в повітрі.. Тут криниця засохла, а там ферма пустує.. Де знайти тут живих? Хоч живі тут існують? Все продовжуваю йти я по стежці, а на ній немає слідів.. Де всі люди, хоч хтось тут вцілів? І ось мені зустрілась людина, я в неї спитав: Де всі люди? Чому тут так тихо? Та чоловік, опустивши голову промовив мені: Люди зникли, а я залишився.. В один день всі розвіялись вітром у полі.. Я питав у Бога: -Чому я залишився? Та він, не промовив ні слова.. Вже напевно йому набридло це все.. Всі ці війни, страждання та болі.. Називали мене тут пророком. Залишив він мене одного..
2023-06-18 14:42:52
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2403
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3379