"Моя Рідна"

Честер Фінч

Крізь сльози бачу як тремтять долоні. Був під дощем в твоїм полоні. І ніби ти така яка і була. Але чому змінились поруч люди.. Тебе руйнують всі кому не ліньки. Тебе охоче хочуть зруйнувати.. Але ти вже не вперше сильнішою стала. Хоча і здавалось програвала.. Тебе кохали та плекали мудрі. Невже для них не стримаєш ти опір? І хоч напевно люди ті бездумні. Тебе зламати схочуть.. Тебе зламати неможливо, хіба якщо сама цього не захочеш.. Я вірю в твою перемогу! Твоя сила та міць всіх переможе.

2022-12-24 22:21:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Файно написано ✨👏

Відповісти

2022-12-24 22:33:02

Честер Фінч

@просто веселка Дякую велике❤

Відповісти

2022-12-24 22:41:19

Інші вірші поета

"Знаєш тату" ''У пошуках себе'' "Сам у кімнаті" "Пошуки втраченого"

Інші поети

Bouvardia

@Jeon_ashrakt

Roi De Libertad

@Hikari_4002

емоція

@mijnlief

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1668

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3319