"Моя Пустеля"
І вічність моя, це блукати у пустелі. Щасливі дні для мене невідомі.. Я в цих пісках, відчую себе як вдома.. Кінець ілюзіям, брехні самому собі. Криниця радості як міраж пустельний. Я все біжу до неї, ноги не мої.. Тепер залишилось лиш дні рахувати.. Коли знайду я відповіді всі... Над сонцем що вбиває швидко. Ті промені, розпалюють кістки. Я знайду серед пустелі, вітер. Який подує радісні вітри..
2023-02-08 17:07:01
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Eneli Fox
Красивий вірш)
Відповісти
2023-02-11 10:47:22
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2842
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2514